LITMIR.BIZ

Скачать книгу

коли мої сестри щасливо повертаються в наш небесний палац. Перший раз у мене хоч були цікаві пригоди, а тут так самотньо й порожньо! Як же сумно буде мені чекати, поки знову з’явиться Веселка й забере мене звідси. Ех, треба подумати, що можна зробити.

      Згорнувшись клубочком, вона притулилася до плаского каменю і з головою закуталася в мантію.

      Так її й знайшла Бетсі Боббін. Вона крокувала кам’янистою стежкою, а слідом за нею йшов Хенк, Принцеса Озга і Косматий чоловічок. Побачивши блискучу дочку Веселки, Бетсі відразу підбігла до неї і вигукнула:

      – Ой, яка ж ти гарна!

      Поліхромія підняла золоту голівку. Її блакитні очі були повні сліз.

      – Я – найнещасніша істота на світі! – промовила вона крізь ридання.

      Мандрівники оточили її.

      – Розкажи нам про свої нещастя, моя мила, – ласкаво звернулася до неї Принцеса Озга.

      – Я відстала від своїх веселкових сестричок, – схлипуючи, сказала Поліхромія.

      – Хочеш, я стану твоїм братом, – співчутливо запропонував Косматий чоловічок[2].

      – Не потрібен ти мені! – крикнула Поліхромія, вередливо тупнувши ніжкою. – Мені потрібна моя Веселка.

      – Це інша справа, – сказав Косматий чоловічок. – Однак постарайся про це не думати. У дитинстві я теж дуже хотів, щоб у мене була Веселка, але нічого з цього не вийшло. Гадаю, і в тебе нічого не вийде, і сльози тут не допоможуть.

      Поліхромія глянула на нього з осудом.

      – Ти мені не подобаєшся, – сказала вона.

      – Справді? – перепитав Косматий чоловічок, дістаючи з кишені Магніт Любові. – Що, прямо анітрохи? А може, все-таки хоч крапельку подобаюся?

      – Подобаєшся, подобаєшся! – відповідала Поліхромія, не відводячи очей від чарівного талісмана і в захваті плескаючи в долоні. – Я люблю тебе, Косматий чоловічку!

      – Ще б пак, звичайно, любиш, – байдуже відгукнувся він. – Але я тут ні до чого. Це все чари Магніту Любові. Послухай, Поллі, ти тут зовсім одна, без друзів, тобі, напевно, самотньо. Поки ти не придумала, як повернутися до матері і сестер, може, підеш із нами?

      – А куди ви йдете? – запитала Поліхромія.

      – Цього ми ще не знаємо, – відповіла Бетсі, беручи Поліхромію за руку. – Ми шукаємо зниклого брата Косматого чоловічка. Його тримає в полоні жахливий Металевий Монарх. Хочеш піти з нами і допомогти нам у пошуках?

      Поліхромія оглянула дивну компанію, і на обличчі її засяяла чарівна усмішка.

      – Ослик, земна дівчинка, Принцеса Озга і Косматий чоловічок, – промовила вона. – Якщо ви маєте намір зустрітися з Руггедо, вам, звичайно, без допомоги не обійтися.

      – Ти знайома з ним? – запитала Бетсі.

      – Звісно ж, ні. Печери Руггедо глибоко під землею, і туди жодна Веселка не може проникнути. Я знаю про Металевого Монарха лише з розповідей. Його ще називають Королем Номів, і свого часу він приніс чимало горя і людям, і феям, – повідомила Поліхромія.

      – Ти

Скачать книгу