LITMIR.BIZ

Скачать книгу

права та її складові елементи» (1902), «Суд присяжних і нова практика Сенату» (1904), «До питання про економічні фактори злочинності», «Нариси кримінальної політики» (обидві – 1905), «Курс кримінальної політики» (1909), «Ювілей судових установ та його відображення в літературі» (1915), «Закон і дійсність у Радянській Росії» (1925). Помер у 1943 році в Югославії[80]. Масон.

      Згадується у віршах Ігоря Сєвєряніна: «Рождество на Ядране». 1931. Дубровник. Адриатика. Стр. 10. «Вот северянин тут и радуйся…», 1932, 29 января. Рукопись: «Настройка лиры», стр. 103 об.[81]

      3 листа гетьмана Скоропадського: «Вельмишановний Михайло Павлович!… Не дивлячись на всі труднощі, Ви, працюючи з великою самопожертвою та виключною енергією, досягли за три місяці Вашої праці значних наслідків. Дякуючи своїм широким юридичним знанням та адміністраційному досвідові, Ви розробили, і Рада Міністрів розглянула, а я затвердив цілу низку законопроектів першорядної державної ваги, таких, як установа Українського Сенату, збільшення окладів чинам судових інституцій, поновлення судових палат, зміна карної та цивільної підсудності мирових суддів і багато ще інших, які допомогли тому, що в цей час можна рахувати весь судовий апарат на Вкраїні поставленим на непохитний тривалий грунт. Цією Вашою діяльністю Ви записали Ваше ім'я на почесне місце в історію відновлення Української Держави».[82]

      Колокольцев Василь Іванович. Народився в 1867 р. в с Верхня Писарівка Вовчанського повіту Харківської губернії в дворянській родині. Батько – Іван Дмитрович, дійсний статський радник, колишній вітебський губернатор. У власності родини перебували тисячі десятин землі, будинки в Санкт-Петербурзі, Харкові, ґуральня в с Симонівка. Вчився у Харківській гімназії, Полтавському кадетському корпусі, закінчив Петровсько-Розумовську сільськогосподарську та лісну академію (1891). Голова Вовчанської повітової та Харківської губернської земської управ (1897—1917(?). Завдяки його зусиллям у повіті було побудовано 153 земські школи, 14 сільських бібліотек, 15 лікарських дільниць, 13 фельдшерських пунктів – більшість його коштом. За темпами розвитку освіти, культури, статків населення Вовчанський повіт у 1910—1913 pp. був другим у Російській імперії після Московського. Член конституційно-демократичної партії. В 1917 р. більшовики розстріляли його дружину, вчительку за фахом. Першу дружину та дитину врятували місцеві селяни. З 4 травня по 24 жовтня 1918 р. – міністр землеробства в уряді Лизогуба. Після зречення від влади гетьмана очолив комісію по виробленню земельного законодавства Особливої наради при Головнокомандувачі Збройних сил Півдня Росії (ВСЮР). У лютому 1920 р. емігрує до Греції, згодом до Сербії. В 1923—1925 pp. живе і працює бухгалтером у Берліні. З 1924 р. – член ревізійних комісій Союзу російських торгово-промислових та фінансових діячів та Земського міського комітетів у Німеччині. У 1925—1934 pp. – завідувач складу на автозаводі «Рено». Член Товариства Тургенєвської бібліотеки. В 1933—1934 pp. – голова Вовчанського, згодом – почесний голова Харківського

Скачать книгу