Нічний молочник - Андрей Курков Зібрання творів Андрія Куркова

Скачать книгу

плечиками. Їй подобалась ця безгучна нічна розмова з собою. Подобалась тиша і в домі, і за вікном. Може, прохолодно було трішки, зате Яся, закутана в ковдрочку, ділилася своїм теплом з мамою.

      А думки повернулися до Єгора. Згадала вона кав’ярню з вішаками. Згадала, як незручно було сидіти за столиком у пальті. Придбати б щось модне. Але на які гроші? За молоко їй платили по шістдесят гривень на день. Мінус двадцять одна гривня за дорогу. Лишається тридцять дев’ять. Мінус їжа та різні дрібнички для Ясі. Лишається нуль. Дірка від бублика.

      Увечері після серіалу показували новини. У Донбасі страйкують шахтарі. Вимагають виплатити заборговану зарплатню. В Англії стюардеси домагаються підвищення оплати праці. Все у світі крутиться довкола зарплатні, довкола грошей! А що, коли їй, Ірині, попрохати у начальниці підвищення оплати? Останнім часом усе ж подорожчало. Он кілограм гречки вже коштує на п’ятдесят копійок дорожче, а дитяча суміш «Малюк» – на сорок! А скільки ж попросити? Та хоча б сімдесят гривень на день, а краще сімдесят п’ять!

      Чомусь бажане в Ірининих думках одразу ж стало дійсним. Вона перерахувала свій бюджет уже за нової закупівельної ціни на її молоко, і вийшло у неї, що вже буквально за три тижні вона, не відчуваючи жодного внутрішнього дискомфорту, зможе пальто у тій кав’ярні повісити на вішак.

      І все-таки в її кімнаті гаряче не було. Пірнула під важку ватяну ковдру. Ясю поклала поруч. І заснула миттю.

      17

      Київ. Вулиця Рейтарська

      Помешкання номер 10

      Якась дивна сила підірвала Семена о першій ночі. Одягла і взула. Вивела на хрустку снігову шкоринку, що вкривала вулицю. Він вийшов на ріг трьох кав’ярень. Зупинився перед траурним віночком, що висів на цвяшку. Хвилину постояв, оглядаючи віночок дещо знервовано, але допитливо. Далі перетнув Ярославів Вал і, дійшовши до повороту на вулицю Івана Франка, рушив нею вниз. Крокував обережно й акуратно, намагаючись не послизнутися. Але, зробивши зо двадцять кроків, не втримався на ногах і з усієї сили гримнувся, вдарившись стегном об вкриту ожеледдю сходинку. Присів на мить, розтираючи рукою крізь джинси забите місце. І рушив далі, вже тримаючись залізного паркана-поруччя.

      А вранці, коли Семен прокинувся і ходив у трусах по кімнаті, Вероніка помітила у нього на стегні величезний синець.

      – Де це ти так? – спитала вона, вказуючи поглядом на забите місце й гарячково намагаючись збагнути, що з пережитого уночі було сном, а що явою.

      Семен зупинився. Здивовано глипнув на синець.

      – Не знаю, – відповів він. – Може, в кухні, об ріг столу?

      Телефонний дзвінок перервав їхню розмову. Слухавку взяла Вероніка.

      – Ніко, – продзеленчав голос Дарії. – У мене до вас прохання. Мені потрібно до перукарні, а я вчора ввечері не встигла віночка зняти. Ви ж там живете поруч? Зніміть, будь ласка!

      – І куди його? – спитала Вероніка.

      – Хай поки що у вас полежить, а потім у понеділок вранці його заберу!

      Вероніка

Скачать книгу