ТОП просматриваемых книг сайта:
Добрий ангел смерті. Андрей Курков
Читать онлайн.Название Добрий ангел смерті
Год выпуска 2000
isbn
Автор произведения Андрей Курков
Серия Зібрання творів Андрія Куркова
Издательство OMIKO
Але вітер посилювався, на морі збирався шторм. Не знаючи, чого більше боятися – самого шторму чи вітру, що цей шторм піднімає, я вирішив відійти подалі вглиб і вже там влаштуватися на ніч. Пройшов метрів вісімсот, знайшов у піску невелику улоговинку, немов напівзасипаний слід якогось гіганта. Побачив, що вітер пролітає над цим місцем, не торкаючись до піску. Мені здалося, що вітер із кожним своїм поривом робиться все холоднішим, і тому, влаштовуючись на нічліг, я просто забрався всередину намету, як у спальний мішок. Усі речі теж затягнув під брезент і тільки голову висунув, лежачи на спині. Дивився в небо, але зірок не бачив. Узагалі нічого не бачив. Там, де зовсім недавно синіло небо, тепер нічого не було.
Вітер шумів рівно, іноді раптом прискорюючись і переходячи в шиплячий свист. Я відчув занепокоєння. Вітер приносив звуки моря, ці звуки долітали обривками, але з кожним таким обривком у мені виникав страх і здавалося, що пісок під моїм наметом-спальником починає погойдуватися, хитатися. Тіло згадало шторм, який я пережив на плавучому рибзаводі. Я перекинувся на живіт і вліз глибше під брезент намету. Ліворуч від мене лежав рюкзак, праворуч – каністра з водою.
Я не знав, що брезент має звукопоглинальні якості. Як тільки я заліз у намет – вітер майже затих, а темрява й тепло заспокоїли тіло. Я закинув руку на рюкзак, який лежав поруч. Долоня пройшлася по його боці й знайшла рівне і м’яке місце. І залишилася там. Я і задрімав. Але дрімати мені довелося недовго – вже хвилин через двадцять посилився вітер, засвистів наді мною і кинув на брезент жменю піску. Я здригнувся. І знову відчув страх. Мені стало зрозуміло, як цей намет опинився під купою піску. Але залишалось невідомо – куди подівся її колишній власник. Може, кинув його під три чорти, втомившись боротися з піском. Кинув і пішов кудись. Може, його помітили з моря рибалки та забрали?
А вітер, якому й діла не було до моїх роздумів, знову ляснув невидимим вітрилом, і від цього удару нова хвиля піску ринула на намет. Я висунув із-під брезенту голову, потім вибрався повністю й подивився навколо. Було не так уже й темно. Я потряс верхній брезент, скинув із нього пісок. Його там виявилося зовсім небагато, просто коли лежиш, чутко вслухаючись у те, що відбувається, всім тілом, будь-який звук, будь-який рух проходять через тебе, як через підсилювач.
Побачивши, що від вітру більше шуму, ніж небезпеки, я трохи заспокоївся і знову заліз у намет.
Знову мене потягнуло в дрімоту. Я знову обійняв рюкзак і заснув під неритмічний шум вітру.
Години через дві мене розбудив якийсь тягар. На моїй спині, поверх брезенту, який укривав мене, щось лежало. Переляк скував мене, і, поки сон відходив, я лежав нерухомо.
Потім