LITMIR.BIZ

Скачать книгу

І рвонув угору по неходжених стежках, і озирнувся тільки один раз – через плече.

      Вогнянка сиділа байдужа. Розвіяр ковтнув; влади його залишалось три дні й дві ночі, аж раптом рана відкрилась, і по рукаву на землю знов полилася кров.

      – Іди у воду, – наказав Розвіяр вогнянці.

      І уже по дорозі назад, на гору, знепритомнів.

* * *

      – Ти впорався, маленький гекса, – сказав володар.

      Розвіяр стояв перед ним похитуючись. Він пролежав хворий весь тиждень; кілька разів його навідував сотник Бран, випитував деталі нічного бою, держався осторонено й холодно. Потім, лежачи вночі без сну, Розвіяр зметикував: сотнику Брану, який служив у замку багато років, виховував охоронців та воїнів, ніколи не довіряли розбити шкаралупу вогнянчиного яйця. Крім того, знищення ворога за допомогою слухняного чудовиська здавалося сотнику знущанням над вояцьким мистецтвом.

      – Ти впорався, хоча і не бездоганно, – сказав володар. – Можеш сісти.

      Розвіяр спустився на дерев’яний дзиґлик. Його не тримали ноги: називаючи себе здоровим, він переоцінив свої сили.

      – Ти маєш право дістати нагороду, – повідомив володар. – Кажи, чого ти хочеш.

      – Мені нічого не треба, – сказав Розвіяр. – У мене все є.

      Володар скептично підібрав позначені шрамом губи. Розвіяр не зводив очей – дивився прямо.

      – Що, – негучно почав володар, – вона не захотіла з тобою тікати?

      Розвіяра струсонуло. Володар осміхнувся:

      – І ти вирішив, що, коли вона така ж, як усі, – чому б не скористатися нею, як усі вартівники користуються всіма жінками від вечірнього дзвону й до ранкового. Авжеж, адже вона не залишалася на самоті в жодну з ночей, поки ти валявся поранений.

      Розвіяр нервово ковтнув.

      – Ти питав, чому я довіряю тобі… Тому що я бачу тебе наскрізь, маленький гекса.

      – Ви маг? – вирвалось у Розвіяра.

      – Ні. На жаль. Але цей замок побудував маг, і маг береже його.

      – Хто це? – Розвіяр не міг утриматись. – Де він?

      – Ходімо. – Володар піднявся. – Якщо ти в змозі перебирати ногами – я покажу тобі. Тут недалеко.

* * *

      Дерев’яна платформа, підвішена на чотирьох линвах, спускалася все глибше в колодязь. Володар тримав ліхтар, угору повзли камінні стіни зі слідами зубів скельних черв’яків.

      – Черв’яків було багато… Перше сім, тоді він прикликав ще одного, їх стало вісім. Скельні черв’яки завжди голодні, і найвище мистецтво мага – змусити їх вигризати стіни, вікна, дверні отвори, а не поглинати весь камінь, до якого зможуть дотягнутись. Але крім черв’яків тут працювали люди – мулярі, різьбарі, скульптори. Ти ще не бачив і третини всіх приміщень замку… А тепер ми спускаємось до кореня. Так він називав цю шахту. Якщо почнеш задихатися – скажи.

      Платформа похитнулась. Розвіяр ледве втримався на ногах; володар підхопив його під лікоть.

      Повіяло затхлим вітром. Платформа вповільнила хід. Просто перед Розвіяром виповз звідкись ізнизу і зупинився чорний

Скачать книгу