ТОП просматриваемых книг сайта:
Книга джунглів. Редьярд Киплинг
Читать онлайн.Название Книга джунглів
Год выпуска 0
isbn 978-617-12-5000-0, 978-617-12-6964-4, 978-617-12-6963-7, 978-617-12-6962-0
Автор произведения Редьярд Киплинг
Жанр Сказки
Серия Бібліотека пригод
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Він прокинувся від того, що його хльоскали по обличчю якісь гілки. Міцні волохаті маленькі руки несли Мауглі у верховіття. І невдовзі він приголомшено дивився на землю у просвіт між гілками, де глухо ревів Балу, розбуркуючи джунглі, а Багіра дерлася вгору стовбуром, люто вишкіряючи свої білосніжні ікла.
Мавпи захоплено завили, застрибнули на найтонші гілочки, куди пантера не могла дістатися, і заверещали:
– Багіра нас помітила! Усі джунглі захоплюються нашою силою та спритністю!
Утеча мавп верховіттям – це щось незбагненне. Наздогнати їх неможливо: там вони мають свої таємні шляхи й перехрестя, підйоми та спуски, і все це на страшенній висоті. Двоє найсильніших самців схопили людське дитя попід руки й помчали, перестрибуючи з дерева на дерево. І попри те, що йому забивало дух, Мауглі мимохіть отримував задоволення від цих шалених перегонів, побоюючись лише, що мавпи впустять його додолу. Та цього, на щастя, не сталося – бандар-логи з уханням мчали гущавиною разом зі своїм полоненим…
Урешті-решт Мауглі розсердився, але опиратися було марно. Багіра й Балу давно втратили його з-перед очей. Єдиний вихід – подати їм звісточку.
Мауглі підняв очі до неба й у блакиті угледів яструба Чиля – той ширяв над джунглями в пошуках здобичі. Чиль теж помітив, що мавпи щось несуть, опустився нижче й аж присвиснув від здивування. І тієї ж миті пролунало Заповітне Слово: «Ми з тобою однієї крові, ти і я!»
– Запам’ятай мій шлях, – крикнув Мауглі яструбові. – Сповісти про мене Балу та Багіру!
– Хто ти, брате? – яструб ніколи не бачив Мауглі, хоча й чув про нього не раз.
– Я – Жабеня Мауглі, людське дитя. Ти маєш пильне око – стеж за мавпами…
Ледве хлопчик устиг це вимовити, як зник у гущавині разом із викрадачами.
– Бандар-логи далеко не втечуть, – усміхнувся яструб, колихаючись у хвилях теплого вітру. – Мавпи ніколи не завершують початого. Здається, їх чекають великі неприємності – Балу ще досі дужий, та й Багіра вміє убивати не лише оленів…
А тим часом Балу та Багіра нетямилися з люті й розпачу. Обоє чимдуж намагалися наздогнати ватагу бандар-логів, які мчали у високості.
– Чому ти заздалегідь не попередив людське дитя? – бубоніла на ходу Багіра. – Тільки й умієш, що надавати стусанів!
– Швидше! Ми ще зможемо наздогнати цих негідників, – відсапуючись, промовив Балу й далі незграбно дріботів.
– З отакою швидкістю? Ти не наздоженеш навіть кульгаву корову! Зупинись, Учителю Закону, вся ця гонитва безглузда. Сядьмо і поміркуймо. Адже якщо