Загадкова історія Бенджаміна Баттона - Фрэнсис Скотт Фицджеральд Зарубіжні авторські зібрання

Скачать книгу

це чути, – проскиглив старець. – Це смішне місце зовсім не підходить для новонародженого, який звик перебувати в тиші. З цими стогонами й криками я не можу й ока зімкнути. Я попросив щось поїсти, – тут його голос піднявся до верескливих ноток протесту, – а вони принесли мені пляшку з молоком!

      Містер Баттон опустився на крісло поруч із сином й прикрив обличчя руками.

      – Святі небеса! – пробурмотів голосом, повного надмірного жаху. – Що скажуть люди? Що мені робити?

      – Ви маєте забрати його додому, – наполягала сестра. – Негайно!

      Гротескна картина з жахливою точністю постала в уяві змарнілого чоловіка – картина того, як він проходить переповненими вулицями разом із такою жахливою істотою, що волочиться біля нього.

      – Я не можу, я не можу, – простогнав він.

      Люди його зупинятимуть, і що він їм скаже? Він має познайомити їх із цим старцем:

      – Це мій син, що народився сьогодні зранку.

      І потім сивий чоловічок натягне своє покривало на себе, і вони шкандибатимуть, важко проходитимуть повз галасливі крамниці, ринок із рабами, – на хвильку містер Баттон пристрасно забажав, аби його син був чорним, – проходитимуть повз розкішні будинки-резиденції, повз будинок для престарілих…

      – Ну ж бо! Опануйте себе, – наказала медсестра.

      – Слухайте, – проголосив раптом старець, – якщо ви думаєте, що я піду додому в цій ковдрі, то ви цілковито помиляєтеся.

      – Малята завжди окутані ковдрами.

      З навмисним шурхотінням старець дістав малу білу сорочечку.

      – Дивіться, – він говорив тремтячим голосом. – Ось це вони приготували для мене.

      – Малята завжди таке носять, – відказала буденним тоном медсестра.

      – Добре, – сказав старець, – цей малюк постане голим перед вами через дві хвилини. Ця ковдра свербить. Врешті, могли б окутати мене простирадлом.

      – Зачекай! Зачекай! – швидко сказав містер Баттон. Він обернувся до медсестри. – Що мені робити?

      – Йдіть у місто та купіть вашому синові якийсь одяг.

      Голос сина містера Баттона йшов за ним вниз до холу.

      – І тростину мені, тату. Я хочу мати тростину.

      Містер Баттон дико зачинив за собою двері.

      2.

      – Доброго ранку, – звернувся нервово містер Баттон до клерка універсальної крамниці Чісапік. – Я хочу купити одяг для своєї дитини.

      – Скільки їй років, сер?

      – Приблизно шість годин, – відповів містер Баттон без чіткої впевненості. – Вбрання для немовлят продається напроти.

      – Я не впевнений, що це те, що мені потрібно. Він – дитина незвичайно великих розмірів. Незвичайно великих.

      – У них у наявності найбільші дитячі розміри.

      – Де продається одяг для підлітків? – запитав містер Баттон, у відчаї змінюючи основне запитання.

      Він відчув, як клерк, мабуть, здогадується про його соромливу таємницю.

      – Тут.

      – Що ж… – він завагався.

      Задум одягти свого сина в чоловічий

Скачать книгу