ТОП просматриваемых книг сайта:
Чари країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум
Читать онлайн.Название Чари країни Оз
Год выпуска 1919
isbn
Автор произведения Лаймен Фрэнк Баум
Жанр Сказки
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство OMIKO
– Якщо маєте гроші, щоб заплатити, то чом ні, – відповів господар. – А не маєте – йдіть куди хочете.
Кікі здивувався, бо в країні Оз грошей взагалі нема, там кожен бере, що хоче, без плати. Тому грошей він не мав і тепер пішов шукати гостинності десь-інде. Проходячи повз вікна заїзду, він побачив одного літнього чоловіка, що рахував на столі чималу купу золотих кружалець. Кікі подумав, що це, мабуть, і є гроші. За одне кружальце можна купити вечерю й переночувати, подумав він, а тому перекинувся сорокою і, влетівши у відчинене вікно, вхопив дзьобом одне кружальце і вилетів. Старий не встиг нічого вдіяти: він боявся покинути на столі купу грошей і гнатися за сорокою, а поки зсипав золото в гаман і сховав гаман у кишеню, птаха-злодійка вже зникла з очей і шукати її було б безглуздям.
Кікі Ару перелетів неподалік на купу дерев, упустив монету на землю, вернувся у свою власну подобу, підняв золотого й сховав у кишеню.
– Ти ще пошкодуєш за цим! – раптом почув тоненький голосочок у нього над головою.
Кікі звів очі й побачив, що на гілочці сидить горобець і дивиться на нього.
– За чим пошкодую? – спитав він.
– Та я ж усе бачив, – пояснив Горобець. – Я бачив, як ти дививсь у вікно на золото, а потім перекинувся сорокою й обікрав старого, а тоді прилетів сюди й перекинувся із пташиної подоби у свою власну. Це чари, а чари – погане, незаконне діло. Крім того, ти вкрав гроші, а це ще більший злочин. Колись ти за цим пошкодуєш.
– Дарма, – насупившись, відказав Кікі.
– І ти не боїшся бути лихим? – спитав Горобець.
– Та я, скільки знаю, наче й не був лихим, – відповів Кікі, – та коли так, то я радий. Бо я не люблю добрих людей. Я завжди хотів бути лихим, тільки не знав, як ним стати.
– Ха-ха-ха, – гучно зареготав хтось позаду нього, – так і слід, хлопче! Я радий, що зустрів тебе, дай-но руку!
Горобець злякано цвірінькнув і полетів геть.
Глава 3. Двоє лихих
Кікі обернувся й побачив біля себе якогось чудного старигана. Увесь покорчений, з гладким черевом і тонкими руками та ногами. А ще він був кругловидий і мав білі кущуваті бурці, що звисали гострячками нижче пояса, та сиву чуприну, що стирчала гострячком на маківці. Вбраний був у сіро-буру облиплу одіж, і напхані чимось кишені аж випинались.
– Я не знав, що ви тут, – сказав Кікі.
– А я з’явився після тебе, – пояснив химерний дідок.
– Хто ви такий? – спитав Кікі.
– Мене звуть Коструббо. Я був Королем номів, але мене витурили з моєї країни, і тепер я мандрівець.
– А за що вони вас витурили? – спитав його юнак.
– Та тепер така мода пішла – королів витурювати. Я був добрим королем – для себе, звісно, – але оті жахливі люди з Озу не давали мені спокою. Довелося зректись трону.
– А що це означає?
– Це означає, що тебе витурюють. Але поговорімо про щось приємніше. Хто ти