Царівна Нефрета - Василий Масютин Юрій Винничук рекомендує

Скачать книгу

допомогло до перемоги у війні, яку фараон вів уже кілька місяців. Божество повинно дати знак, чи прийняти корисні умови миру, чи вести далі війну, виснажливу для обидвох сторін.

      Інені вийшов зі своєї кімнати і прямував просто до святині. Знесилений опирався на раменах Сатмія. Мовчав іще більше, ніж звичайно. Сатмі побоювався, чи старець зможе простояти цілу богослужбу, і дуже обережно висловив цей свій сумнів. У відповідь на це старець звільнив його рам’я, на якому підтримувався, і ввійшов сам у двері святині. Службу правив так само зосереджено і спокійно, як завсіди.

      Сильним голосом прочитав «Главу про запалювання полум’я». Запаливши вогонь, так само спокійно прочитав «Главу про кадильницю». Склавши обидві руки на кадильниці, Інені заглибився у молитві. Після цього поставив на кадильницю посуд зі святим жеврієм і посипав його запашною живицею. Живими колюмнами, що нагадували бадилля полинів, пнулося вверх кадило блакитними хмаринками.

      З кадильницею в руці підійшов Інені до воріт «Святая святих», запечатаних глиною. З великим зусиллям він вимовляв слова, що супроводили обряд посвячення. Сатмі йшов за ним неспокійний, а проте Інені з виразно зазначеною рішучістю виконував обов’язок складного обряду, не пропускаючи і не змінюючи ні слова.

      Він здер глиняну печатку зі засувок священних дверей і сказав майже пригаслим голосом:

      – Нитки – зірвані, печатка – зламана.

      Дуже довго пробував Інені в заперті «Святая святих». Священики почали вже споглядати неспокійно один на одного. Вони чекали, поки Сатмі не промовить перший, але він стояв непорушно. Його дух полинув за Іненієм і залишився там за святими воротами.

      Тепер вони відчинилися знову і в них показався Інені, тримаючись за їх бічні стовпи. Він відчинив двері з великим трудом на те тільки, щоб знову щезнути у «Святая святих». За якийсь час він з’явився вдруге. З його обличчя, що легко тремтіло, вичитав Сатмі, що його сили ослабли. Пророк мусив напружити всі свої сили, щоб руками, які судорожно тремтіли, докінчити обряду і знову запечатати двері.

      Сатмі відчував, як безсильне тіло його вчителя стало вдвоє таке тяжке в його раменах. Тутмос – завсіди чутливий для інших, хотів йому помогти. Він, як стара зажурена жінка, нахилив своє оголене широке обличчя до звислої голови старця і додав йому заохоти. Притримував його, коли той мусив переходити через високі сходи і підносив уверх брови на знак, що сам мучиться.

      Поміч не була велика. Навіть кремезний Сатмі небавком охляв. Коли Тутмос і Сатмі опинилися на мить за плечима старця, Тутмос торкнув легенько ліктем сусіда і моргнув на нього. Під колюмною серед ріжних жіночих голов пізнав Сатмі темну голову Нефрети. Вона піднеслася навшпиньки і сперла свої рамена на плечі жінки, що стояла перед нею. Нефрета стежила за довгим рядом учителів та учнів, що минали її, поки не віднайшла очей Сатмія.

      Тутмос сидів довго в Іненія. Пророк передавав йому все, що відкрило йому божество, і коли таємниця стала прилюдна, всі врадувались:

Скачать книгу