Скачать книгу

сервіз, приготував вечерю з чотирьох страв, накрив стіл і запалив свічки. Ми жили разом уже більше двох років, але мені хотілося, щоб подружнє життя відчувалося якось по-іншому.

      Я приготував печеню з картоплею за рецептом, який знайшов в інтернеті. Вийшла жахлива бура маса. Треба віддати належне Еліс: вона з’їла все, що було на тарілці, та ще й похвалила. Незважаючи на мініатюрність – навіть у туфлях на височенних підборах зріст Еліс не вище за середній, – вона любить попоїсти. І мені це завжди подобалося. На щастя, бісквіт із шоколадною глазур’ю врятував становище. На наступний вечір я випробував інший рецепт сімейної вечері. Цього разу вийшло краще.

      – Я дуже стараюся? – запитав я.

      – Мене розгодувати? Можливо, – відповіла Еліс, крутячи курячу ніжку в картопляному пюре.

      А потім усе повернулося до звичної колії. Ми замовляли піцу з ковбасою або що-небудь іще з доставкою додому та їли перед телевізором. Якось одного разу, коли ми залпом оглядали сезон серіалу «Чи є життя після дитсадка», телефон Еліс пискнув повідомленням.

      – Від Фіннеґана, – сказала вона.

      – Що пише?

      Еліс зачитала есемеску вголос:

      – Дякую за те, що запросили нас з Фіоною на своє свято. Ніщо так не надихає, як прекрасні молодята і гучні весілля. Для нас було честю розділити з вами такий особливий день.

      – Що ж, приємно.

      – Ми з Фіоною нібито побачили самих себе двадцять років тому. Вона каже, що майбутнього року ви маєте неодмінно приїхати до нас у гості в Ірландію.

      – Ого! – сказав я. – Схоже, і справді подружитися хочуть.

      – Ну і нарешті про подарунок,– продовжувала читати Еліс. – Нам з Фіоною теж подарували «Договір» на весілля. Подарунок залишили у нас на ґанку дощового ранку понеділка. І тільки через два тижні ми дізналися, що він від мого викладача музикиповажного пана з Белфаста, що вчив мене грати на гітарі в дитинстві.

      – Передарували?– здивувався я.

      – Навряд чи, – відповіла Еліс.

      Вона продовжила читати:

      – Цей подарунок виявився найкращим з усіх, що ми з Фіоною тоді отримали, і, якщо чесно, єдиним, який я взагалі памятаю. За ці роки ми подарували «Договір» ще кільком парам. Правда, він не для всіх, але я вже встиг трохи познайомитися з вами та Джейком і відчуваю, що вам він підійде. Можна поставити вам кілька питань?

      Еліс швидко надрукувала:

      – Так.

      І поглянула на телефон.

      Він знову пілікнув.

      – Вибачте за безтактовність, але чи хотіли б ви, аби ваш шлюб тривав усе життя: так чи ні? Відповідати потрібно гранично чесно.

      Еліс подивилася на мене і після секундного вагання відповіла:

      – Так.

      Знову повідомлення.

      Вигляд у Еліс був украй заінтригований, немовби Фіннеґан вів її темною вулицею.

      – Чи згодні ви з твердженням, що шлюбце не тільки радість, але іноді і смуток, що в сімейному житті бувають як світлі, так і темні смуги?

      – Звичайно.

      Знову

Скачать книгу