LITMIR.BIZ

      Машина містера Ґопніка була гладкою, чорною та величезною, немов автобус. Двері зачинялися зі стриманим глухим кліком, що свідчило про шестизначний цінник. Натан завантажив мої валізи до багажного відділення, а я, зітхнувши, вмостилася на пасажирському сидінні. Я перевірила телефон, відповіла на чотирнадцять повідомлень від матері, написавши їй, що я вже в машині й зателефоную завтра, потім відповіла Семові, котрий сказав, що сумує за мною. Та додала смайлик із поцілунком.

      – Як справи в хлопця? – запитав Натан, зиркнувши на мене.

      – Усе добре, дякую.

      Я додала ще декілька смайликів, так, про всяк випадок.

      – Не дуже засмутився через те, що ти поїхала?

      Я знизала плечима.

      – Він розуміє, що це необхідно.

      – Усі ми розуміємо. Просто тобі знадобилося трохи більше часу, от і все.

      Я відклала телефон, відкинулася у кріслі та почала читати незнайомі назви, що блимали за вікном: «Магазин шин Майло», «Тренажерний зал Річі», машини швидкої допомоги, вантажівки, занедбані будинки з облізлою фарбою та скрипучими сходами, баскетбольні майданчики, водії, що п’ють щось із величезних пластикових стаканів. Натан увімкнув радіо, і я почула голос чоловіка на ім’я Лоренцо, який говорив про бейсбол. На коротку мить мені здалося, що я перебуваю в якійсь умовній реальності.

      – Отже, завтра розпочнемо все налагоджувати. У тебе вже є ідеї? Я подумав, що спершу варто дати тобі виспатися, а вже потім зводити тебе на сніданок. А в перші ж вихідні ти просто повинна відчути Нью-Йорк на повну.

      – Звучить чудово.

      – Вони повернуться з заміського клубу аж завтра ввечері. Минулого тижня вони трохи посварилися. Я все розповім, але тільки коли ти відіспишся.

      Я витріщилася на нього.

      – Ніяких секретів, чи не так? Це ж не буде…

      – Вони не схожі на Трейнорів. Звичайнісінька багатенька родина з деякими

Скачать книгу