Скачать книгу

би ваш я смілий лет!

      Я б вам душі переродив,

      Я б вам випрямив хребти,

      Я б мужів з вас повиводив —

      Навіть з малп таких, як ти!

      Із циклу «Гімни й пародії»

СІЧОВИЙ МАРШ[102]

      Гей, Січ іде,

      Красен мак цвіте!

      Кому прикре наше діло, —

      Нам воно святе.

      Гей, Січ іде,

      Топірцями – брень!

      Кому люба чорна пітьма,

      А нам ясний день.

      Гей, Січ іде,

      Мов пчола, гуде…

      Разом руки, разом серця —

      І гаразд буде.

      Гей, Січ іде,

      Підківками – брязь!

      В нашій хаті – наша воля,

      А всім зайдам – зась!

      Із поезій поза збірками

ТРИ ДОЛІ

      З таємної безодні небуття

      Маленьку іскорку, людськую душу

      Покликано до земного життя,

      На земні радощі, на земную катушу.

      Вона летить, мов зірка тая,

      Що з неба в безмір улітає, —

      Та ось спинилась на момент;

      В півшляху три богині-Долі[103]

      Її стрічають, щоб по волі

      Їй на дорогу дать презент.

      І мовила одна: «Душе щаслива,

      Даю тобі талант яркий,

      Будь сильна ти, і ясна, і мислива,

      Твій ум живий, твій зір палкий!»

      А друга мовила: «Від мене

      Прийми багатий скарб чуття,

      Бажання правди неструждене,

      Бажання вільного життя.

      Фантазія твоя хай буде многоплодна,

      А в серці твоїм хай горить

      Огнем могутнім гордість благородна,

      Перед ніким чола щоб не корить».

      Та третя, злобная старуха,

      Всміхаючись на ті слова,

      На душу своїм духом хуха

      І ось що скиглить, мов сова:

      «Ай-ай, розщедрились сестриці!

      Ось цяцю винайшли яку!

      Добра повніські рукавиці

      На неї сиплють без ліку.

      Та що се, ви якогось Данта[104], Ґете[105]

      Чи Шеллі[106] з неї хочете зробить?

      Ну, любоньки, без мене ви не втнете,

      Мені ж героїв тих по вуха вже досить!

      Чекайте ж, я даруночок їй дам

      Такий, що ваші пишні дари

      Їй будуть не коштовний крам,

      А гірш тяжкої муки й кари.

      Іди ж собі, душе, у свою путь, —

      Що терням встелена тобі, не розмарином!

      А чим тобі на світі буть?

      Будь русином і хлопським сином!

      Талант твій буде рвать тебе

      Між люди, в вир життя могучий,

      В великих діл і намірів ігрисько,

      Та вродження й мій присуд неминучий

      Тебе по пояс загребе

      В багно грузьке, в клопотів муравлисько.

      Той зарід сили, що іскриться в тобі, —

      Ні, ти не розів’єш його як слід.

      Без вправ, без змагань, наче в гробі,

      Його задушить твій нездарний рід.

      Твій ум хоч буде вічно рваться

      До світла, правди і добра,

      Та ввік не здужає

Скачать книгу


<p>102</p>

Вірш постав у зв’язку з організацією на початку ХХ ст. в Галичині й на Буковині осередків спортивно-протипожежного товариства національно-патріотичного спрямування «С і ч» під орудою адвоката й громадсько-політичного діяча Кирила Трильовського (1864— 1941), який 1900 р. заснував перший осередок товариства. 1914 р., з початком І Світової війни, «Січ» стала головною базою формування Українських січових стрільців, одним із фактичних гімнів яких був і Франків «Січовий марш».

<p>103</p>

Три богині-Долі – образ дів Долі – сестер (зазвичай трьох або чотирьох), що прирікають долю новонародженій дитині, – поширений у багатьох мітологіях (давньогрецькі мойри, римські парки, скандинавські норни, романські феї, балтійські сестри Декла, Карта і Лайма, давньоруські рожениці, чи рожаниці, словенські, сербські й хорватські рожениці й судениці, чеські, словацькі й лужицькі судиці та судички, болгарські наречниці й орисниці), у т. ч. українській (рожаниці, судильниці), і пов’язаний із мотивом дарування – наділення людини різними талантами, здібностями тощо.

<p>104</p>

Данте Аліґієрі, Дант (1265—1321) – італійський поет і політичний діяч доби Передвідродження. У Львові 1913 р. І. Франко видав книгу «Данте Аліґієрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії».

<p>105</p>

Ґете Йоган-Вольфґанґ фон (1749—1832) – німецький письменник, мислитель, природодослідник.

<p>106</p>

Шелл іПерсі-Біші (1792—1822) – англійський поет доби романтизму. Франкові належить незавершений переклад філософської поеми П.-Б. Шеллі «Цариця Меб». Його уривок опубліковано у збірці І. Франка «Думи і пісні найзнатніших європейських поетів» (Львів, 1879. – С. 27—28).