LITMIR.BIZ

Скачать книгу

його очах спалахнули сухі, колючі іскорки – вірна ознака того, що цікавість узяла-таки гору.

      – Ви самі їх бачили?

      – Точно так само, як бачу вас.

      – І нічого про це не сказали!

      – А навіщо?

      – Невже, крім вас, їх ніхто не бачив?

      – Вони були кроків за тридцять від тіла, і на них, мабуть, просто не звернули уваги. Я б сам нічого не помітив, якби не згадав легенду.

      – На болотах має бути багато вівчурів?

      – Природно. Але це був не вівчур.

      – Кажете, що сліди дуже великі?

      – Величезні.

      – Але до тіла сера Чарльза вони не наближалися?

      – Аж ніяк.

      – Яка тоді була погода?

      – Вогка, прохолодна.

      – Але дощу не було?

      – Ні.

      – А як виглядає та алея?

      – З боків висока зелена огорожа з тісно зрощених старих тисів. Посередині – доріжка футів вісім у ширину.

      – А між кущами та доріжкою є щось?

      – Так, по обидва боки тягнеться смужка дерну близько шести футів у ширину.

      – Якщо я правильно вас зрозумів, в алеї є хвіртка?

      – Так, і ця хвіртка провадить на болото.

      – А інших виходів туди немає?

      – Немає.

      – Отже, в тисову алею можна потрапити або безпосередньо з будинку, або через хвіртку, яка провадить на болото?

      – Є ще один вихід – через альтанку в дальньому кінці.

      – Сер Чарльз дійшов туди?

      – Ні, він лежав кроків за п’ятдесят від неї.

      – Тепер, докторе Мортімер, будьте ласкаві відповісти мені на одне дуже важливе запитання: помічені вами сліди були не на траві, а на доріжці?

      – На траві слідів зазвичай не видно.

      – Вони були на тому ж боці доріжки, де хвіртка?

      – Так, на самому краєчку, ближче до хвіртки.

      – Дуже цікаво! Ще одне запитання: хвіртка була зачинена?

      – Не тільки зачинена, але і замкнена на висячий замок.

      – Якої вона висоти?

      – Футів із чотири.

      – Отже, через неї можна перелізти?

      – Ще й як.

      – А біля самої хвіртки вдалося щось виявити?

      – Ні, нічого особливого.

      – Боже милий! Невже там не подивилися?

      – Ні, я дивився.

      – І нічого не знайшли?

      – Там важко було щось розібрати. Сер Чарльз, мабуть, простояв біля хвіртки хвилин із п’ять-десять.

      – Чому ви так гадаєте?

      – Тому що попіл двічі впав із його сигари.

      – Чудово! Ось такий помічник нам знадобиться! Еге ж, Ватсоне? Ну, а сліди?

      – Галька була поцяткована собачими слідами. Інших я не помітив.

      Шерлок Голмс нетерпляче вдарив себе долонею по коліну.

      – Ах, якщо б я сам там був! – вигукнув він. – Це, мабуть, надзвичайно цікава справа. Які багаті можливості для серйозного наукового розслідування! Галька – це така сторінка, на якій я міг би стільки всього прочитати! А тепер вона розмита дощем, затоптана черевиками допитливих фермерів…

Скачать книгу