Змова чужих - Олексій Кацай Школа інопланетян

Скачать книгу

у Микитки закалатало дуже-дуже. Але ж він не схарапуджена мавпа, ні? І тому, прислухавшись до тиші, що настала за дверима приймальні, Микитка увімкнув звук комп’ютера. Наскільки він вже зрозумів, на ноутбук виводилося зображення з камери спостереження, встановленої в кабінеті директорки ВАК.

      – Тож, може, хоч кави вип’єте, містере Паблішер? – запитувала якраз Рафлезія Ізольдівна у спини, обтягнутої теплим, не за сезоном, вовняним піджаком.

      Спина якось надто вже злякано здригнулася.

      – Ні, ні! – мало не закричала вона. – Ніколи! Ви чуєте, ні-ко-ли, не пропонуйте мені вашої огидної кави!

      – Гаразд, гаразд, – манірно вигукнула директриса. – Який ви нервовий, одначе, сьогодні, пане докторе.

      – Будеш тут нервовим! – змахнув Паблішер, довгими, немов у павука, руками. – Зайнята вами позиція гальмує увесь проект. Увесь, ви розумієте?

      – Моя позиція залежить тільки від ваших можливостей. Я вам вже пояснила, що недофінансування з вашого боку нашого руху…

      – Гаразд, гаразд! – вигукнув вже Паблішер. – Я ж вам сказав, що вже відсьогодні гроші почнуть надходити на ваш рахунок. Але я вимагаю – чуєте? вимагаю! – аби вже завтра вами була зроблена основна заява.

      – Основна заява буде зроблена найближчим часом опісля того, як я побачу гроші. І тоді, повірте, шановний докторе, влада над світом буде нашою дуже скоро!

      – Тс-с-с! – злякано озирнувся містер Паблішер і Микитка побачив його вилицювате обличчя з хижо виступаючою уперед щелепою. Немов у роті в нього не вміщалися величезні ікла, випинаючись там уперед і в боки. Ніс, навпаки, був малесенький, піпочкою, на якій влаштувалися такі саме малюсінькі окуляри без оправи. – Тихіше, Рафлезіє Ізольдівно! В більшості зірок є величезні вуха…

      У Микитки навіть теж щелепа відпала. Влада над світом? Змова?! Глобального масштабу змова?!? Ну, нічого собі, звіздарка! Нічогенько собі, кубло астральне!

      – Ц-це що таке!? – пролунало зненацька над самим вухом Микитки і він мало не впав під стіл з переляку. – Це хто тобі дозволив до мого комп’ютеру лазити?

      Діва з синім волоссям була розлючена не на жарт. У неї навіть і обличчя теж посиніло.

      – Ах, ти, ш-шкет! Ш-шпигуєш-ш-ш? – засичала вона, хапаючи хлопця за плече напрочуд сильними пальцями. Немов залізними.

      – Ой, – пискнув Микитка, зовсім забувши, що тільки-но вирішив більше нічого й ніколи не лякатися, – пустіть! Я згадав! Я пізніше зайду. Я праску вдома не вимкнув. Мене мама лаяти буде.

      І, вивернувшись, рвонувся щодуху до виходу з приймальні. Але спізнився. На порозі вже стояв бородатий Стрільцов.

      Глава 3. Дуже Важлива Міжпланетна Місія

      – Що тут відбувається? – прочинилися двері з табличкою «Бузина Р.І., директриса ВАК» і ніс з бородавкою висунувся до приймальної. Микитка вкляк.

      – Та ось, Рафлезіє Ізольдівно, – вказала на нього секретарка, – сказав, що на Курси записатися хоче, а сам підглядає. Підслуховує. Шпигує. Нишпорить, як то кажуть. Прямо в комп’ютері.

      Чавунна

Скачать книгу