LITMIR.BIZ

Скачать книгу

під сорочку, зробив два кроки в її бік.

      – Ти мене дражниш, відьмо.

      – Саме такий намір я й мала.

      – Ах, так? То зараз я покажу тобі, сучко, що з твоїм відьмачим коханцем я можу конкурувати в будь-якій царині. Та що там – навіть те покажу, що я від нього кращий!

      Стражники, які стояли під дверима, аж підскочили, як почули з келії удари, тріск, гуркіт, виття та скавчання. А якби стражникам колись раніше доводилося чути вереск зловленої в капкан пантери, то вони присяглися б, що в келії саме пантера.

      Потім із келії до стражників долинув страшезний рик – точнісінько наче пораненого лева, якого, зрештою, стражники також ніколи не чули, а бачили тільки на гербових щитах. Перезирнулися. Кивнули один одному. А потім увірвалися досередини.

      Йеннефер сиділа в кутку кімнати на рештках нар. Волосся мала розчухране, сукню й сорочку – роздерті зверху до самого низу; її малі дівочі груди різко здіймалися в ритмі важкого дихання. З носа її текла кров, на обличчі швидко росла припухлість, як і сліди від нігтів на правій руці.

      Бонгарт сидів в протилежному кутку кімнатки, серед уламків карло, обіруч тримаючись за матню. Кров із носа текла і в нього, забарвлюючи сиві вуса в колір глибокого карміну. Обличчя було перекреслене кривавими подряпинами. Ледь загоєні пальці Йеннефер були слабкою зброєю, але замки браслетів із двімериту мали на диво гострі краї.

      У спухлій щоці Бонгарта, точнісінько у вилицевій кістці, стирчала, глибоко увіткнута обома зубцями, виделка, яку Йеннефер вкрала зі столу під час вечері.

      – Тільки малі песики, шкуродере, – видихнула чародійка, намагаючись закрити бюст рештками сукні. – А від сучок тобі б триматися подалі. Заслабкий ти для них, молокососе.

      Не могла собі пробачити, що не поцілила туди, куди хотіла, – в око. Але що ж, ціль була рухома, а крім того, ніхто не досконалий.

      Бонгарт рикнув, встав, вирвав виделку, завив і аж заточився від болю. Огидно вилаявся.

      До келії зазирало ще двійко стражників.

      – Гей ви! – загарчав Бонгарт, стираючи кров з обличчя. – Швидко сюди! Витягніть мені цю шльондру на середину підлоги, розіпніть та притримайте!

      Стражники перезирнулися. А потім втупили погляди в стелю.

      – Краще б вам іти собі звідси, пане, – сказав один. – Ми не станемо тут нікого ані розпинати, ані притримувати. У наші обов’язки це не входить.

      – А крім того, – пробурмотів другий, – ми не маємо наміру закінчити, як Ріенс чи Шірру.

* * *

      Кондвірамурс поклала на купу аркуш, на якому було зображено тюремну камеру. А в камері – жінку з опущеною головою, у кайданах, прикутих до стіни камери.

      – Її тримали в полоні, – пробурмотіла вона, – а відьмак розважався в Туссані з якимись брюнетками.

      – Ти його засуджуєш? – різко запитала Німуе. – Не знаючи майже нічого?

      – Ні. Не засуджую, але…

      – Немає ніяких «але». Прошу, замовкни.

      Якийсь час вони сиділи мовчки, гортаючи картонки малюнків та акварелей.

      – Усі версії легенди, –

Скачать книгу