Скачать книгу

проти них безсилі навіть далекобійні гармати.

      Їх описували як «величезні павукоподібні машини, майже сто футів заввишки, здатні пересуватися зі швидкістю експреса і викидати інтенсивний тепловий промінь».

      Замасковані батареї, головним чином з польових гармат, були встановлені по дорозі до Лондона. Було помічено п’ять бойових машин, які рухалися до Темзи; одна з них завдяки щасливому випадку була знищена. Зазвичай снаряди не досягали мети і батареї миттєво зміталися тепловим променем.

      Згадувалося також про важкі втрати, понесені військами; проте повідомлення були складені в оптимістичному тоні.

      Марсіани подекуди були відбиті, виявилося, що вони уразливі. Вони відступили до трикутника, утвореного трьома циліндрами, що впали під Вокінгом. Розвідники з геліографами оточили їх.

      Швидко підводили гармати з Віндзора, Портсмута, Олдершота, Вулвіча і навіть з півночі. Між іншим, з Вулвіча було доставлено далекобійні дев’яностопятитонні снаряди, встановлено близько ста шістдесяти гармат, головним чином для захисту Лондона. Ніколи ще в Англії з такою швидкістю і в таких масштабах не проводилася концентрація військових сил.

      Сподівалися, що всі наступні циліндри будуть надалі знищуватися особливою надпотужною шрапнеллю, яка вже виготовлена і розсилається.

      Положення, говорилося в повідомленні, безсумнівно, серйозне, але населення не повинно піддаватися паніці. Звичайно, марсіани жахливі, але ж їх тільки двадцятеро проти мільйонів людей.

      Влада мали всі підстави припускати, що в кожному циліндрі, беручи до уваги розмір, не більше ніж п’ятеро марсіан. Всього, значить, їх було п’ятнадцять. Щонайменше одного було вбито, а може, вже навіть і більше. Населення буде своєчасно попереджено про наближення небезпеки, повідомлялося в газетах, і буде вжито спеціальних заходів для охорони мешканців південно-західних передмість.

      Закінчувалося все це запевненнями в тому, що Лондон у безпеці, і твердим сподіванням на те, що уряд впорається з усіма труднощами.

      Цей текст був надрукований дуже крупно на ще не просохлому папері, без коментарів.

      Цікаво було бачити, розповідав кузен, як безжально весь інший матеріал газети був зім’ятий і урізаний, щоб дати місце цьому повідомленню.

      На Веллінгтон-стрит нарозхват розкуповували рожеві аркуші екстреного випуску, а на Стренді вже лунали вигуки цілої армії газетярів. Публіка зіскакувала з омнібусів в гонитві за газетами. Повідомлення схвилювало і стурбувало натовп.

      Кузен розповідав, що віконниці магазину географічних карт на Стренді були відчинені і якийсь чоловік у святковому костюмі, у лимонно-жовтих рукавичках квапливо прикріплював до скла вітрини карту Серрею.

      Проходячи по Стренду до Трафальгар-сквер із газетою в руці, кузен зустрів біженців із Західного Серрею.

      Якийсь чоловік їхав на возі, схожому на візок продавця овочів; серед наваленого домашнього скарбу сиділи його дружина і двоє хлопчиків. Він їхав від Вестмінстерського мосту, а слідом

Скачать книгу