LITMIR.BIZ

      Капітан якраз намагався витягти з будинку робота – прибиральника. Після того, як у порохозбирача врізався спот, він ніби сказився. Клята машинерія деренчала, шипіла, випускала щупи порохотяга й відстрілювалася сміттям, тоненько свистіла і не хотіла слухати наказів. Нарешті Анатолій Робертович витяг прибиральника на ґанок і притис до опори, доки робот ще випльовував хмари пилу, відкрив панель і витяг акумулятор.

      – Кляті новинки техніки! – він безсило сів на диванчик і помітив, як у кущі й трохи віддалік від ґанку присіли близнюки. – Хлопці, що ви робите?

      – Тихо, ми в засідці на Сандаса, – прошепотів «кущ».

      – Так його немає вдома.

      – А де він? – устаючи на повен зріст, запитав Данило.

      – На навчанні.

      – А коли повернеться? – розчаровано запитав Олекса, пролізаючи під перилами на ґанок.

      – О шості годині.

      – Ого! Зараз тільки перша. Чого він так довго? – Даня був у зелених шортах та футболці з переливами, й від цього був схожий на хруща.

      – Додаткові заняття.

      – Навіщо вони йому? – Олекса був одягнений у синє з переливами. Одним словом – комахи.

      – Він сам захотів, – відказав капітан.

      – От дурня! Навіщо таке хотіти?! – вже задумливо запитав Даня, й капітан помітив, що увагу малого привернув зламаний робот.

      – Не лайся і не здумай чіпати прибиральника.

      – Я й не думав.

      – Ага, я бачу. Марш додому!

      Хлопці шустьнули, але не без наміру повернутися.

      Увечері Анатолій Робертович не міг діждатися, коли вже Сандас повернеться. Його аж розпирало похвалитися своєю вдачею. Полуничний торт – підкорився! Аж ось почувся гуркіт літуна, і кеп вийшов на поріг дому.

      – Привіт, – гукнув хлопчина і примітив, що старий задоволено, ніби кіт, що з’їв рибку, постукує себе долонею по животі. – Що у нас нового?