Лист незнайомої (збірник) - Стефан Цвейг

Скачать книгу

до сина спиною замість дивитися йому в очі.

      – Я не хочу говорити з тобою про твою вчорашню поведінку. Те, що ти вчинив, було нечувано. І я відчуваю тільки глибокий сором, коли згадую це. За наслідки відповідаєш тільки ти. Тепер я просто хочу сказати, що це востаннє тобі дозволялося бути серед дорослих. Я сьогодні написала твоєму батькові, що тобі потрібен вихователь або слід віддати тебе в пансіон, щоб навчити пристойно поводитися. Я не хочу більше мучитися з тобою.

      Едґар стояв із опущеною головою. Він відчував, що це був лише вступ, погроза, і очікував на справжнє покарання.

      – Ти негайно перепросиш у барона.

      Едґар здригнувся і хотів щось сказати, але вона не дала себе перебити.

      – Барон поїхав сьогодні, але ти напишеш йому листа, якого я тобі продиктую.

      Едґар знову ворухнувся, але мати була невблаганна.

      – Ніяких заперечень. Візьми папір, чорнило і сідай за стіл.

      Едґар подивився на неї. В її очах була залізна впевненість прийнятого рішення. Такою непохитною і впевненою він не бачив свою матір ще ніколи. Йому стало страшно. Він сів, узяв папір і опустив голову низько над столом.

      – Угорі дата. Написав? Пропускаєш один рядок і пишеш звертання. Покажи! Добре. «Шановний пане бароне!» Знак оклику. Пропусти ще один рядок. «На мій превеликий жаль, я занадто пізно довідався про ваш від’їзд із Земмерінґа». Земмерінґ із двома «м». «Тому змушений зробити письмово те, що збирався сказати Вам особисто, а саме…» Швидше, ти не мусиш писати каліграфічно! «…а саме попросити у Вас пробачення за свою вчорашню поведінку. Як уже, напевно, казала Вам моя мати, я все ще одужую після важкої хвороби, і цим пояснюється моя дратівливість. Я схильний усе перебільшувати і згодом часто про це шкодую…»

      Зігнута над столом спина раптом випросталася. Едґар подивився на матір – у ньому знову прокинулася впертість.

      – Цього я не буду писати, це неправда!

      – Едґаре!

      У її голосі звучала погроза.

      – Це неправда. Я не зробив нічого, про що мав би шкодувати. Я не зробив нічого поганого, за що мав би перепрошувати. Я тільки прибіг тобі на допомогу, бо ти кликала!

      Її губи побіліли, ніздрі напружилися.

      – Я кликала на допомогу? Ти збожеволів!

      Едґар розізлився. Він різко підскочив на рівні ноги.

      – Так, ти кричала про допомогу. У коридорі. Учора вночі, коли він схопив тебе. Ти кричала: «Пустіть мене! Пустіть!» Це було так голосно, що я почув аж у кімнаті.

      – Ти брешеш. Я не була з бароном у коридорі. Він відпровадив мене лише до сходів…

      Серце Едґара забилося сильніше від цієї безсоромної брехні. Йому перехопило подих, і він уп’явся в неї блискучими очима.

      – Ти… не була з ним у коридорі? І він… він не тримав тебе за талію? Не тягнув за собою силою?

      Вона засміялася. Це був холодний сухий сміх.

      – Це тобі наснилося.

      Цього хлопцеві було вже забагато. Він давно знав, що дорослі часом кажуть

Скачать книгу