ТОП просматриваемых книг сайта:
Далекий простір. Ярослав Мельник
Читать онлайн.Название Далекий простір
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-6040-8
Автор произведения Ярослав Мельник
Жанр Боевая фантастика
Габр насторожився. Він лежав, притиснутий чимось до кушетки, не в змозі поворухнутися.
– Я ваш лікар. І, якщо хочете, ваш друг.
Хтось підійшов, присів поруч.
– Я розумію ваше мовчання. Ви ображаєтесь. Ви тут всупереч вашій волі. Але повірте, ми керуємося найкращими намірами щодо вас.
– Що в мене на очах? – запитав Габр.
– Очні пломби.
– Потім мене відправлять у квадрат 4-Б?
– Який іще квадрат? Ні про які квадрати я не чув. А, власне, що вас так непокоїть? Ваші видіння більше не повторяться, ви швидко прийдете до тями.
– Я не хочу більше жити, – сказав Габр.
– Це ви зараз так говорите.
– Мені нема чого жити сліпим.
– Звідки ви набралися цих слів?
Габр мовчав.
– Отже, ви і далі вважаєте, що ваші видіння – реальність? Що ви бачите чудовиськ, жахливий світ і що це правда. А ми всі, цього не бачачи, живемо без цієї правди?
– Так, – відповів Габр.
– Ну, припустимо, це так, – лікар поклав йому руку на плече. – Припустимо, що ви насправді «бачите» реальність. Тепер скажіть: вона принесла вам щастя? Ви хотіли б, щоб усі люди навколо бачили страхіття? Навіщо ви хочете зруйнувати щастя мільйонів людей? А ви їх запитали, чи вони захотіли б проміняти затишок близького простору на жах вашої правди? Потрібна вона їм, ця ваша правда?
– Ви не лікар, – сказав Габр.
– Чому ж?
– Ви занадто розумні для лікаря.
– І хто ж я, по-вашому?
– Вас прислали із спецвідділу Міністерства.
– Це що за відділ? Уперше про нього чую.
Габр мовчав.
– Зрозумійте, – продовжив той, хто називав себе лікарем, – навіть якщо ваше, вибачте, маревне переконання правильне, воно тупикове. Людям, які живуть у Державному Об’єднанні, ні до чого ваша, як ви її називаєте, істина. По-перше, вона для них – порожні слова, бо вони не знають, про що ви говорите, ви ж самі визнаєте, що ви один такий сприймаєте «інший вимір», «іншу реальність», або як ви її там називаєте. Чи я приписую вам не ваші слова?
– Ні, – відповів Габр.
– Ось. А тепер, по-друге, уявіть собі, що всі мільйони жителів Державного Об’єднання починають, як і ви, сприймати вашу «іншу реальність». І що вони бачать? Я буду користуватися вашими словами: «чудовиськ», «жахливі каркаси», «звисають дроти», «бруд», «голі труби ліворуч, праворуч, над головою і під ногами». Я нічого не перекрутив?
– Ні, – промовив Габр.
– Ну, і як ви накажете після побаченого жити цим людям? Чи зможуть вони жити далі там, де жили? І так, як вони жили?
– Ні.
– От і я так думаю. Вони будуть відчувати такий самий жах, як і ви. От ви розказали про мегаполісні рівні, яких нібито існує безліч. Ось слова з вашого щоденника: «Коли я перехилився через бар’єр і подивився вниз, то побачив, що я вишу, я живу в повітрі, а піді мною, зменшуючись, множаться, закріплені на голих каркасах, інші естакади. І я не побачив кінця. І те саме було над моєю головою. І ліворуч, і праворуч. Самі лише труби, штанги та перекриття…» Адже