Скачать книгу

знов пробурмотів щось незрозуміле по-варязьки, і другий гість мовив доволі миролюбно:

      – Ми відволіклися, дравіде. Адже ти так і не розповів, чи справді ромейський божок попереджав вашого князя про небезпеку!

– Якщо хтось про щось і попереджав князя Осколда, то це підступний негідник Михаїл.[25]

      – А хто він такий?

      – Найголовніший волхв грецького божка.

      – Ага!.. І про що ж саме він попереджав вашого князя?

      Але Дрожко знов не відповів.

      – Чому мовчиш, дравіде?

      – Так-так, говорить! – енергійно кивнув носій плаща.

      – Ну, гаразд, – зітхнув Дрожко. – Не хотів я говорити про те попередження, але…

      – Але?…

      – Але саме головний волхв Михаїл відмовляв князя нашого Осколда від останнього походу на греків.

      – Коли це сталося, дравіде?

      – Вже вісім років тому.

      – А чому князь Хьоскульд?…

      – Осколд.

      – Ну, гаразд, дравіде, гаразд, нехай буде по-твоєму! Отже, чому ваш князь знову повів склавинських воїнів під мури Константинополя?

      – Бо греки знову почали порушувати обопільну угоду, і руські гості знову почувалися у небезпеці, перебуваючи у грецьких землях.

      – Князь Хьоскульд вірить бог ромеї, та ромеї грабувать склавини, так? – немовби відмовляючись вірити власним вухам, поквапився уточнити носій плаща.

      – Вірно кажеш, варяже.

      – А дравід Михаїл казать князь Хьоскульд не ходить на володар ромей?

      – Так. Михаїл буцімто мав віщий сон від свого божка, в якому янгол наказав попередити князя Осколда, щоб не ходив на греків війною – бо скінчиться все лихом великим.

      – А чи не думаєш ти, що дравід Михаїл просто попередив ромейського володаря про майбутній похід? – мугикнув в кулак третій гість. – Послав гінця, але ніякого не янгола, а живого чоловіка. Тому володар і зміг підготуватися до приходу Хьоскульдової дружини.

      – І як ви до такого не додумалися! – посміхнувся і собі другий гість.

      – Ніхто греків ні про що не попереджав, – впевнено заперечив Дрожко. – Ніхто з людей не зміг би такого вчинити: кількасот лодій з руськими вошами пливли морем, все було спокійно, як раптом здійнявся шалений буревій і здибилися височезні хвилі! Багато лодій там же, посеред моря, потонуло, решту повикидало на берег і перетрощило так, що жодними словами не описати. Після такого лиха з усієї княжої дружини не вціліло і двадцятої частки. А з тих, хто вцілів, більше половини були поранені або оглушені, тож греки легко полонили їх. Позбирали, немов мисливці дичину з пасток і тенетів.

      – А князь ваш?…

      – Осколдові пощастило: його лодія дивом лишилася не ушкодженою, як і півдюжини інших лодій. Князь познаходив на грецькому березі тих дружинників, яких вдалося відшукати, решту ж згодом викупив з полону за великі гроші. Але після того, що сталося, найменші помисли про війну з греками довелося відкинути. Хто вцілів і уникнув грецької неволі, той повернувся до Києва-міста, і тут здійнявся великий плач

Скачать книгу


<p>25</p>

[xxv] Перший єпископ Руської православної церкви, створеної Вселенським патріархом після першого походу Аскольда на Константинополь у 860 році від Р. X.