LITMIR.BIZ

Скачать книгу

їх тим, що всі з його родини з кореня лихі люди; коли б, мовляла, були добрі, за яких себе вважали, то Бог був би їх подружжя таким нещастям, як осліплення сина, не карав.

      Але ти, – говорила чоловікові, – ти такий самий, як твої брати й сестри, а ті такі, як родичі і вся ваша «віруюча» раса, і тому нещастя напали вашу хату.

      Потім дорікала йому його становищем, котре одержав, щоправда, за допомогою її маєтку, неначе погірдливу залежність від неї, і тим було з її боку зроблено найтяжчий привід до незгоди. Коли одного разу, – оповідав матері з відверненим обличчям, – зневажила його знов на тім пункті перед слугою нечуваною сценою, – вразила його, здається, в найтоншу струну його душі, викликавши тим таке пекло почувань у його серці, що він не здолав над собою довше запанувати. Вже доволі довго вона його з болотом мішала, доволі мучила, кривдила, – тож не диво, щораз і в нім терпець урвався і він… підняв руку на неї. Вона закричала.

      Так поводяться з дикими звірями, що все нападають на наше життя фізичне, чи психічне, – вистогнав він погаслим голосом, – так обороняються від звірів…

      А вона, гадюкою вчепившись за його, мов божевільна, не вгаваючи кричала на всю хату:

      На твою жінку підносиш ти руку, лихий чоловіче? На твою жінку, що поставила тебе на ноги?.. Старче ти, як і всі тієї віри, до котрої належиш! Чи ти в додатку до твоєї нікчемності ще й збожеволів?..

      Я жалую[12], що вже давніше не «збожеволів», а то, може, моє серце знаходилося б нині в іншім настрою, ніж тепер, а чесне ім’я мого батька не було би під твоїми ногами. Низька ти, орієнтальна породо, що не знає нічого іншого, жадних шляхетніших зворушень душі, крім жадоби за мамоною. Я жалую, – кажу ще раз, – що не «збожеволів» давніше, бо в такім разі не стояв би я нині в очах світа і своєї родини яко нужденний чоловік, котрому донька звісного лихваря справляє зневаги, безсонні ночі й біль.

      – Але я був боягузом, – казав він далі, – підлим боягузом, з самого початку, як тільки виявила ти свій правдивий характер і показала свою нікчемність; я вже тоді був повинен інакше до тебе поставитися. Але тому, що я боявся, стала ти горою[13], а з тобою всі твої низькі й нікчемні інстинкти. На моє оправдання й оборону маю лиш те, що я тебе боготворив, любив, уважаючи тебе за якусь справді прекрасну, бездоганну побожну «Рут» з Біблії, задля якої «Рут» я в захваті офірував свою кар’єру, любов родичів, їх спокій і надії на мене, і, як бачу, занапастив усе своє життя. Але ти, – ти не була ніколи чим іншим, як донькою відомого лихваря, котрого ім’я згадує ще й нині простий народ з огидою і жахом, мов упиря. Ти, по правді, ніколи не розуміла і не знала святого чуття любови і тому нагородила мене в твоїм порожнім житті тільки зневагою, горем і розчаруванням! Тому знай, я гордую не лиш тобою, але й собою, а коли ти хоч трохи здібна зрозуміти далекосяжність оцих моїх смутних слів, то йди і роздумуй над ними!

      – Ти, старче! – повторила вона замість усякої іншої відповіді, – чи я мушу тобі вдруге пригадувати,

Скачать книгу