LITMIR.BIZ

У книзі подається на широкому фактичному матеріалі та на підставі як опублікованих, так і архівних джерел, стислий нарис біографій київських митрополитів – предстоятелів Української Православної Церкви XVII— XVIII ст., які здебільшого були також визначними культурними, а іноді – політичними діячами України.

Подробнее

Серед тих, хто продовжив реалістичні традиції Івана Котляревського, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петрові Гулаку-Артемовському (1790—1865). Він створив чимало романтичних балад, віршованих і прозових послань, перекладів, віршів побутового характеру, проте здобув популярність перш за все як байкар-новатор. Використовуючи скарби українського фольклору, його гумор, художні засоби, народну розмовну мову, поет створив і поширив жанр байки і приказки, випробувавши, по суті, всі найголовніші різновиди цього жанру – від байки-казки Ж. де Ла-фонтена та І. Хемніцера до класичної байки І. Крилова.

Подробнее

Павло Григорович Тичина (1891—1967) увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, співець Весни, автор неперевершених «Сонячних кларнетів», перекладач, богослов, науковець, музикант, художник. Він збагатив українську мову понад 1500 неологізмами, які внесені до сучасних словників. Навчив відчувати в поезії музику та мислити образами, говорив до Всесвіту мовою рідної української землі. І водночас він був людиною, про яку Василь Стус написав: «Феномен Тичини – феномен доби. Його доля свідчитиме: поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет погодився на цю роль… ставши блазнем при дворі кривавого короля…».

Подробнее

Ім’я Йосифа Сліпого (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський) відоме як в Україні, так і далеко за її межами. Провідник Греко-католицької церкви, верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч був людиною трагічної долі. Репресований радянською владою, протягом 18 років Йосиф Сліпий поневірявся по тюрмах і таборах, проте не скорився, не зрікся віри, і його слова про головне лихо українців – брак єдності – і сьогодні звучать дуже актуально: «Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого упадку… Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність…».

Подробнее

Данило Романович Галицький – один з тих яскравих історичних діячів, яким багате раннє Середньовіччя. Він жив у бурхливу, жорстоку епоху усобиць та монголо-татарських набігів і увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-Волинського князівства, великий реформатор, далекоглядний політик та хитромудрий дипломат. Данило Галицький був першим в історії українського народу легітимним, тобто визнаним в Європі, королем. До того ж він першим серед російських князів спробував покінчити із залежністю свого князівства від монголо-татарських завойовників. Та найбільша заслуга Галицького полягає в тому, що він був патріотом своєї землі. Відродження інтересу до історії української державності зробило постать князя Данила Романовича цікавою і для наших сучасників.

Подробнее

Остап Вишня (спражнє ім’я – Павло Михайлович Губенко) – неперевершений майстер сатиричної прози, письменник від народу і для народу, що, проживаючи разом із ним бурхливі й найтяжчі роки радянської дійсності, зумів через фейлетон та гумор дарувати надію й почуття єдності й близькості порозуміння. Він винайшов новий жанр гумористичної прози – усмішки. І вони, Вишневі, розійшлися анекдотами в читацькому середовищі… Людина з загостреним почуттям українськості, письменник болів душею за своїх рідних «чухраїнців», за жартом приховуючи розпач і біль від безсилля щось змінити. Міг лишень писати – крізь рядки натякаючи на вади дійсності, що коштувало йому свободи і майже життя, але в обмін на те подарувало неминущу любов і повагу українського читача, яку не змогли знищити навіть гидкі совісті письменника контроверсні «антиупівські» твори…

Подробнее

Відомий художник і теоретик живопису, по праву і за походженням – художник української землі, приналежністю до якої він пишався, і саме від неї взяв увесь свій талант і самобутність. Один із лідерів авангардистської течії початку XX століття, засновник і гуру супрематизму, він був співзвучний часові, своїми роботами кидаючи виклик старому, замість віджилого пропонуючи нове, комбінуючи сміливу яскравість контрастних фарб і просту геометрію форм свого «абстрактного» бачення навколишнього світу. Феномен Казимира Малевича у тому, що його інтуїтивні мистецькі пошуки та теоретичні узагальнення стали тим всепланетарним пророцтвом, яке визначає інтелектуальні творчі здобутки й наукові відкриття XXI ст…

Подробнее

Син двох народів, Шмуель Йозеф Агнон (1888–1970) народився в містечку Бучач на Тернопільщині, а став класиком єврейської літератури на івриті, одним із видатних письменників ХХ століття і єдиним уродженцем української землі та першим серед громадян Ізраїлю лауреатом Нобелівської премії з літератури (1966). Він майстерно змалював історичний і психологічний портрет єврейства, створив світську літературу – сучасницю і сестру релігійної єврейської словесності. Творчість Агнона розпочиналася в Галичині й назавжди увібрала в себе багату палітру її просторів, усю гаму звичаїв та обрядів, мови й характерів євреїв, доля яких тісно поєдналася з українцями. Крізь усе життя майстер слова проніс любов до рідного краю і, багато розповідаючи світові про українську землю, розкривав багатовікову спорідненість долі двох у минулому бездержавних народів.

Подробнее

Видання, підготовлене одеськими істориками в рік подвійного ювілею українських письменників-лікарів Івана Львовича Липи (1865–1923) та Юрія Івановича Липи (1900–1944), містить нові факти громадської, політичної, літературної та культурної діяльності батька і сина, знайдені у документах, творах, листах і спогадах Лип та їх сучасників. Оглядаючись на своє життя, І. Липа писав: «…Якби довелося наново вибирати шлях, то тільки цей і взяв би». Який саме? «…Лишень неслушно робитиме той, хто мені тільки малі завдання в життю поставить», – переконував Ю. Липа, шукаючи своє призначення. Чи знайшов? Про це шановний читач довідається з книги, яку тримає в руках.

Подробнее

Павло Скоропадський (1873—1945) – останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.

Подробнее