Клуб «Мефісто» - Тесс Герритсен Джейн Ріццолі та Мора Айлс

Скачать книгу

поки вони працювали відсмоктувачами й пхали до рани стерильні серветки, Мора не могла відвести очей від крові, її діамантового сяйва, м’ясного запаху. Вона опустила руку у відкритий живіт, за ретрактором, і тепло, що негайно просочило рукав її халата, здавалося втішним, мов тепла ванна. Того дня в операційній Мора побачила, який бентежний потік може створити навіть слабкий артеріальний тиск.

      І тепер саме кров на стінах цієї спальні привернула її увагу, розкриваючи історію останніх секунд життя жертви. Коли було зроблено перший розріз, серце її ще билося, ще створювало кров’яний тиск: перша автоматна черга крові лишила високий арковий слід над ліжком. Кілька сильних ударів, і арка почала слабшати. Тіло намагалося компенсувати падіння тиску, звужуючи артерії, прискорюючи пульс. Та з кожним ударом серця воно порожніло, прискорюючи власну загибель. Коли тиск нарешті зовсім упав і серце зупинилося, фонтана крові більше не було, лише слабка цівка, останні краплі. Саме такий запис смерті Мора побачила на стінах і ліжку.

      Тоді її погляд зупинився на тому, що вона майже пропустила за цими потоками. На тому, від чого за спиною аж сипнуло холодом. На стіні кров’ю було намальовано три перевернуті хрести. А під ними – загадкові символи:

      – Що це означає? – тихо запитала Мора.

      – Не маємо уявлення. Намагаємося зрозуміти.

      Мора не могла відвести очей від напису. Вона зглитнула.

      – З чим ми в біса маємо справу?

      – Зачекайте, ви ще не все бачили. – Джейн обійшла ліжко й показала на підлогу з іншого боку. – Жертва тут. Принаймні більша її частина.

      Тільки по той бік ліжка Мора побачила жінку, яка лежала на спині, оголена. Знекровлення надало шкірі алебастрового відтінку, і докторка Айлс раптом пригадала Британський музей, де виставлялися десятки уламків римських скульптур. Плин століть розтріскав мармур, відбив голови, відламав руки, лишаючи самі анонімні тулуби. Ось що вона побачила, дивлячись на тіло. Розбиту Венеру. Без голови.

      – Здається, він убив її там, на ліжку, – сказала Джейн. – Це пояснює бризки на цій конкретній стіні та кров на матраці. Далі перетягнув її на підлогу, може, потребував твердої поверхні, щоб закінчити.

      Джейн набрала повітря й відвернулася, наче раптом дійшла до межі й більше не могла дивитися на тіло.

      – Ви сказали, що перший патруль приїхав за десять хвилин після дзвінка на 911, – уточнила Мора.

      – Саме так.

      – Те, що тут відбулося, – ампутації, відрізання голови – потребувало більше за десять хвилин.

      – Ми це розуміємо. Навряд чи телефонувала жертва.

      Рипнула під кроками підлога, обидві жінки озирнулися й побачили у дверях Баррі Фроста, який зовсім не хотів заходити.

      – Приїхали криміналісти, – повідомив він.

      – Нехай заходять. – Джейн трохи помовчала. – Вигляд у тебе не дуже.

      – Гадаю, я ще молодець. Зважаючи на все.

      – Як там Кассовіц? Вже поблювала? Нам тут не завадить допомога.

      Фрост

Скачать книгу