Скачать книгу

склав паличку й рушив до куліс.

      – Вибачте, – перепросив Тома. – Я не дуже добре почувався.

      – Я це зауважив. Нічого серйозного?

      – Нічого такого, що б зашкодило завтрашньому виступу, присягаюся.

      – Сподіваюся, – зверхньо відповів диригент і рушив до своєї гримерки.

      А Тома пішов до своєї. Зняв фрак і чорні штани, убрався в джинси й футболку. Він замислено сів на стілець навпроти дзеркала, запитуючи себе: може, варто порадитися зі спеціалістом? У двері постукали. Не встиг Тома відгукнутися, як ті прочинилися. Зморений піаніст очікував побачити матір і хрещену, але цього вечора сюрпризи ще не закінчилися, тому він опинився сам на сам із Софі.

      – Це був не Брамс, але ти також непогано впорався, – усміхнулася вона.

      Дівчині неймовірно пасувала довга чорна сукня. Софі вклала волосся, неначе для вистави, нагадуючи Тома про часи, коли вони виступали на одній сцені.

      – Я не знав, що ти в Парижі, – відповів він, підводячись.

      – Примхи життя. Завтра їду далі. Я сумнівалася, чи варто заходити до тебе, і думала написати, уже повернувшись із Рима. Але ти здавався таким самотнім у мить прощання.

      – Ти прийшла, це дуже важливо для мене.

      – Проходячи зранку повз будівлю, я побачила твоє ім’я на афіші. Та ні, це дурна брехня, – мовила вона. – Часом я стежу за твоїми турне на відстані. Не запитуй чому, сама не знаю.

      – Хочеш піти кудись повечеряти? – запропонував Тома.

      – Тома, я зустріла одну людину. Людину, з якою мені добре. Я подумала, що зараз хороша нагода сказати тобі про це.

      – Ти не мусиш переді мною звітуватися.

      – Знаю, але так краще. Ти не гніваєшся на мене?

      – За те, що ти щаслива? Чому я маю на тебе гніватися?

      – Тому що з тобою я також була щасливою. Ти вів мене за собою, але не тягнув, тримав у руках, але не затримував, любив мене, але не жадав. Нічого тобі не нагадує? Та байдуже, це життя, я ні про що не шкодую.

      – «Сезар і Розалі»6. Ми кілька разів дивилися фільм, коли виступали в Стокгольмі. Дубляж був шведський, тому я переказував тобі діалоги.

      – Навіть не усвідомлюючи, як боляче мені було.

      – Він музикант?

      – Ні. І тому, гадаю, наша історія має шанс. Він мешкає в Римі, ресторатор. Визнаю, це не дуже музично, але ми з тобою наче моряки. Нам потрібна тиха гавань, щоб не піти на дно.

      – Я нічого в цьому не тямлю. Мабуть, ти маєш рацію.

      Софі наблизилася, притиснулася до Тома і погладила його щоку.

      – Ти також заслуговуєш на щастя, мій Тома. І коли зустрінеш ту єдину, не відпускай її так, як відпустив мене. Знайди в собі сміливість бажати кохання.

      Вона поцілувала його в чоло і, розвернувшись, пішла до дверей.

      – Я помиляюся чи ти справді пропустив кілька тактів під час адажіо?

      Промовивши це, вона зникла.

      Тома почекав кілька секунд, а тоді замислено повернувся в крісло.

      – Яка вправна демонстрація жіночого генію! – вигукнув

Скачать книгу