LITMIR.BIZ

Скачать книгу

я вбила свою матір.

      – Я натякаю на геть протилежне.

      Рейчел узяла пальто й сумочку.

      – Моя мати ніколи не практикувала, бо не хотіла асоціюватися з такими недолугими пройдисвітами, як ви.

      Вона позирнула на дипломи в нього на стіні.

      – Ратґерс[3], – пирхнула Рейчел і вийшла.

      Її наступна мозкоправка, Тесс Портер, мала м’якішу вдачу, а шлях до її кабінету був набагато коротший. Вона сказала Рейчел, що вони докопаються до правди про її стосунки з матір’ю в темпі, зручному для самої Рейчел, а не для її лікарки. Із Тесс Рейчел почувалася в безпеці. Із Конні вона завжди почувалася так, наче він приготувався до удару, і тому, своєю чергою, була завжди готова відбити удар.

      – Як думаєте, що ви йому сказали б, якби знайшли його? – спитала Тесс якось по обіді.

      – Не знаю.

      – Ви боїтеся?

      – Так, так.

      – Його?

      – Що? Ні. – Вона замислилася. – Ні. Не його. Самої ситуації. Ну, тобто з чого починати? «Здоров, тату. Де тебе лихий носив усе моє життя?»

      Тесс захихотіла, та потім сказала:

      – Ви завагалися. Коли я спитала, чи боїтеся ви його.

      – Справді? – Рейчел на мить звела очі до стелі. – Ну, власне, часом мати могла суперечити самій собі, говорячи про нього.

      – Як?

      – Здебільшого вона описувала його зжіночено. «Нещасний милий Джеймс», – казала вона. Або ж: «Любий чутливий Джеймс». Часто закочувала очі. Вона була надто прогресивна на позір, щоб визнати, що він недостатньо мужній для неї. Пам’ятаю, як вона кілька разів сказала: «Рейчел, у тебе батьків кепський характер». А я собі думаю: «Сучко, у мене материн кепський характер». – Рейчел знову звела очі до стелі. – «Пошукай себе в його очах».

      – Що це означає? – Тесс нахилилася вперед, не встаючи з крісла.

      – Це вона таке мені сказала кілька разів. «Пошукай себе в його очах. І скажи мені, що знайдеш».

      – А в якому контексті це було?

      – У контексті алкоголю.

      Тесс натягнуто всміхнулася.

      – То що вона, на вашу думку, мала на увазі?

      – Обидва рази вона на мене злилася. Це я точно пам’ятаю. Я завжди вважала, ніби це означає, що він… Якби він колись мене побачив, то…

      Вона похитала головою.

      – Що? – тихо спитала Тесс. – Якби він колись вас побачив, то що?

      Вона опанувала себе лише за хвилину.

      – Він би відчув розчарування.

      – Розчарування?

      Рейчел на мить зазирнула їй у вічі.

      – Огиду.

      За вікном вулиці потемніли, неначе сонце затулило щось величезне й потойбічне, кинувши свою тінь на все місто. Дощ полився раптово. Грім прогримів, як шини важких вантажівок по старому мосту. Десь далеко спалахнула блискавка.

      – Чому ви всміхаєтеся? – спитала Тесс.

      – А я всміхалася?

      Вона кивнула.

      – Моя мати теж так казала, особливо в такі дні, як сьогодні. – Рейчел підібгала під себе ноги. – Вона казала, що сумує за його запахом. Коли я вперше спитала її, що це означає, чим він пахнув, вона заплющила очі, понюхала повітря і сказала:

Скачать книгу