LITMIR.BIZ

Скачать книгу

всміхнувся синові. Підбадьорений син знав, що мати не зможе довго гніватися. Треба перечекати, поки її гнів спаде. Біля під’їзду, на щастя, нікого не зустріли. Коли зайшли в приміщення, Хведя взявся з порога загравати з матір’ю, бо знав, що вона, коли сердита, може залишити всіх голодними.

      – Як у нас смачно пахне, мамусю! Боже, як давно я не їв твоїх смаколиків! – вихваляв він, не звернувши уваги на Фросю, яка стиснула кулачки й готова була кинутися в бій, щоб захистити свою кулінарну честь.

      Анфіса мовчки начепила фартух і взялася накладати на тарілки ще теплі страви. Чоловіки перенесли їх на сервірований на трьох стіл, але без дозволу господині не сідали. Вона з кухні принесла ще один прибор, поставила і, звернувши погляд на гостю, сказала:

      – Покажіть свій паспорт і свідоцтво про одруження, щоб я знала, як мені приймати цю особу.

      – Цю особу, мамусю, звати Єфросинією, і вона моя законна дружина, – відповів за неї Хведя, дістаючи папку з валізи. – Подивися ще й диплом, щоб не казала, що байдикував п’ять років.

      Поки Анфіса розглядала документи, Данило Кирилович, перехиливши підряд кілька чарок коньяку, уже наминав смажену гуску.

      – Не муч дітей, дай їм хоч поїсти! – спам’ятав дружину, бо це могло тривати довго. – Давайте вип’ємо за нову сім’ю, – розпорядився він, піднявши чарку. – Мати переживала, що треба буде весілля справляти, а воно бач як гарно вийшло – відразу хрестини.

      – Ми всі нехрещені, а ти вже ради онука готовий партквиток на стіл покласти! – скипіла дружина, і стало зрозуміло, що сьогодні вгодити їй буде важко, як би не старалися.

      – У країні настають смутні часи, політика швидко змінюється, то, може, ще всім нам доведеться просити в Бога захисту, – загадково парирував Анфісі чоловік.

      – Що вже може бути гірше? Хіба тебе ще випруть на пенсію, і тоді сидітимемо всі вкупі й гризтимемо один одного. Надія лише на Хведюню… – Вона звела покірний погляд на сина.

      – Мамо, у мене є дружина й скоро народиться дитина, то я в першу чергу маю про них дбати, а не про вас, – з насмішкою мовив захмелілий Хведь. – Відведіть нам найбільшу кімнату, і ми зранку почнемо обживатися.

      Фрося вдячно глянула на чоловіка й задоволено всміхнулась у вуста: «Не дасть собі в кашу наплювати. Молодець!»

      Із цього дня в родині Балабанових почалися кардинальні зміни. Анфіса довідалася, що невістка з простої робітничої сім’ї, її батьки працювали на заводі й ледь кінці з кінцями зводили, щоби прогодувати ще трьох дітей. Фрося була старшою в сім’ї. Після школи приїхала до Харкова й здобула в училищі професію перукаря. Невістка не приховувала свого ставлення до цієї професії, казала, що не подобається порпатися в чужому волоссі й хотіла б змінити фах.

      – Цікаво, на який? – іронічно запитала свекруха. – Треба було обачніше обирати чоловіка. – Наш син – юрист, скоро матиме посаду, а ти при ньому хто? Звичайна перукарка? Йому ж соромно буде з тобою межи люди вийти.

      – Наскільки мені відомо, у вас узагалі нема

Скачать книгу