У вогні плавильника. Срібло - Ганна Гороженко

Скачать книгу

на те, що монахи, помітивши Корецьку, уповільнювались, а то і взагалі спинялись, а жінки-прочанки, які юрмились на дорозі у білих очіпках, перешіптувались між собою – де це бачено: високоповажна шляхтичка у церкву прийшла, наче на звану вечерю у короля. Та чи обходить думка черні всевладну княгиню?

      Перехрестившись, Корецька занурилась у вузьку хвіртку у воротах монастирської брами. Довкола Софії з давніх часів – вали й мури. Надто багато було охочих пограбувати київську святиню. Під пильні погляди пані впевнено промайнула монастирським садом і на мить спинилась біля зведених з тонкої цегли міцних і високих стін старовинного храму. «Скільки ж у тобі схованок і скарбів?..»

      Княгиня підійшла до жіночого входу у собор і наказала служниці та охоронцю лишитись надворі. Від самого народження Софії за візантійською традицією – для чоловіків та жінок у цьому храмі окремі входи. Бо нерівними вважались вони навіть у своїх молитвах. Корецька зняла рукавиці, поклавши їх у таємну кишеню спідниці, підняла поділ сукні і ступила на високі сходи галереї, яка вела всередину церкви. В Софії було завжди холодно і запах цього собору – крижаний із цвіллю. Анна ніколи не любила цей аромат. Її навіть нудило від нього. Запах сирості не міг затулити навіть ладан, яким панотці так щедро обкурювали храм. Корецька притулила до носа хустку, просякнуту рожевою водою, і пройшла повз мармурові саркофаги старих князів. Цілий пантеон – древніх правителів і їхніх дружин, від чого собор перетворився на родинну усипальницю. «Кістки, самі кістки…» – Корецьку пересмикнуло від власних думок. – «Але де ж цей Георгій?» Жінка поглянула всередину храму – до центру нави винесли величезну ікону. Княгиня вже попрямувала саме туди, як спинилась поруч із колонами, з гори бокового нефу на неї суворо поглядав кучерявий юнак. «Як я могла забути? Тут же цілий вівтар Георгія! Це не ікона! Під захистом Георгія – значить у всередині, за іконостасом?» Корецька нервово озирнулась. Служба вже давно скінчилась. У храмі було усього кілька послушників. Один з них саме чистив поставник і викидав недопалки свічок у смітник. Звуки легких ударів по металу підіймались догори і ширились усім храмом – акустика у Софії що треба.

      Корецька перехрестилась і наважилась підійти до воріт іконостасу. «Боже, Боже, що ж я роблю… Жінкам туди ж не можна…» – вона ще раз озирнулась, але поруч нікого не було. Ченці у центральній частині храму усі заклопотані. Княгиня прочинила золочені ворота і майнула всередину. Вівтар Георгія був невеликим – посередині на мармуровій стільниці розставлені Євангеліє, хрест, чаша. Зліва – жертовник. Пані роззирнулась – у неї було лише кілька хвилин, аби знайти те, що мало б належити Іоасафу. «А може я помилилась?.. Може нічого тут немає?» – пройшла вздовж і впоперек і ніщо в око їй не впадало. Княгиня нервувала, від страху в неї заклало вуха, руки тремтіли. Стало так страшно, що вона вирішила тікати – яка то буде ганьба, якщо її тут спіймають! Корецька вже пішла до виходу,

Скачать книгу