LITMIR.BIZ

Скачать книгу

про село Роставицю. – Іван Мужиловський усміхався. Блідість прикрашала білявку ще більше за рум’яна.

      – Я знаю, це ваша вотчина. І на неї не претендую, отче, – недбало кинула Софія. Її вже нудило від цієї розмови.

      – Дивно, що ви не в курсі подій, які відбуваються біля кордонів ваших земель, – ці слова самовдоволеного Івана Мужиловського збудили інтерес у княгині, Софія підняла догори брову і запитально глянула. – На нашу Роставицю поклала руку княгиня Корецька. Як знаєте, це вже не перші монастирські терени, які в нас забирає Анна.

      – Ви хочете, аби я їх відбила? – перервала Мужиловського жінка і підвелась з крісла, примусивши й гостей зробити так само.

      – Ми хочемо аби ви повернули нам Роставицю. Наші сили не зрівняти з вашими. Всі начувані про ваш останній похід, – протопоп промовляв улесливо.

      Софія зітхнула і рушила до вікна. Вона стояла так доволі довго, через що Мужиловський став нервувати – а чи не даремно вони приїхали до Ружина? Чи не занадто суворо минулого разу він розмовляв із княгинею?

      – І що я отримаю, якщо відіб’ю Роставицю? Ви ж зрозуміли, що я і сама зацікавлена в землях. – Княгиня суворо зирнула на протопопа. Всміхатись йому вже не хотілось.

      – Це село молоде, особливої користі вам не принесе. А от наша підтримка варта набагато більшого, ваша світлосте.

      – То давайте повернемось до нашої минулої розмови, владико. – Софія вмить подобрішала і повернулась у своє крісло. Мужиловський розумів, корислива княгиня загнала його в пастку. Але йому попри все варто покарати пихату і ненаситну Корецьку – хай би й частиною своїх земель.

      Переговори для обидвох сторін завершились вдало. Мужиловський вже відкланявся і вдоволений вискочив надвір. Княгиня також пішла в бік виходу, як дорогу заступив Антоній Грекович. А вона вже й забула про супутника протопопа.

      – Я теж хочу запропонувати вам оборудку, ваша світлосте.

      – І яку ж це? – ледь не розсміялась хазяйка, згадавши походеньки отця Антонія у Вільно.

      – У Анни Корецької є дуже цінна книга. Вона її привласнила і вивезла з Софійського монастиря. Манускрипт тепер знаходиться в її обійсті у Лісниках, – швидко і пошепки промовляв чоловік у довгій рясі.

      – Книги мене не цікавлять, – відрізала Софія.

      – Але цікавлять нас, – прошепотів гість.

      – Ви хочете, щоб я напала на найміцнішу фортецю в околицях Києва? Ви божевільний! – княгиня вже хотіла відштовхнути панотця, як той схопив її за руку.

      – Це дуже важлива книга. В ній – таємні знання, із якими Корецька може отримати величезну владу. – Ружинська обдала холодом священника і той відпустив її лікоть.

      Щойно хазяйка вийшла, Грекович зітхнув, поправив золотого хреста на грудях. Він був певен – Ружинська клюне на його приманку.

      Мужиловський поблагословив княгиню, побажав миру її дому і сів у дормез, за ним застрибнула довірена людина ігумена Видубицького монастиря.

      – І

Скачать книгу