LITMIR.BIZ

Скачать книгу

невинний… – збентежилась панна Бюрстнер. – Я б не хотіла так похапцем висловлювати думку, що може мати дуже важливі наслідки, до того ж я вас не знаю, це, певне, мав бути якийсь тяжкий злочин, якщо до вас прислано відразу слідчу комісію. Але, одначе, ви ще на волі, – принаймні з вашого спокою я висновую, що ви не втекли з в’язниці, – тож такий злочин ви аж ніяк не могли скоїти.

      – Авжеж, – притакнув К. – але саме слідча комісія має визначити, що я невинний або винний не такою мірою, як вона гадала перед тим.

      – Атож, звичайно, – якимсь дивним голосом погодилась панна Бюрстнер.

      – Бачите, – пояснював їй К., – ви не дуже обізнані з судовими процедурами.

      – Справді, я таки необізнана, – визнала панна Бюрстнер, – і не раз шкодувала про це, бо мені хочеться знати все, а судові процедури цікавлять мене надзвичайно. Правосуддя має якусь дивовижну вабливу силу, хіба не так? Але я безперечно поповню свої знання в цій галузі, бо наступного місяця йду працювати секретаркою до адвокатської контори.

      – Чудово, – зрадів К., – ви тоді зможете трохи допомогти мені в моєму процесі!

      – Авжеж, – погодилась панна Бюрстнер, – чом би й ні? Я з радістю застосую свої знання.

      – А моя пропозиція теж поважна, – не вгавав К., – чи принаймні наполовину така поважна, як ваша. Ця справа занадто дріб’язкова, аби наймати адвоката, але порадник мені придасться.

      – Так, але якщо бути порадником, то я повинна знати, про що йдеться, – нагадала панна Бюрстнер.

      – Ось тут і заковика, – зітхнув К., – бо я й сам нічого не знаю.

      – Тоді ви просто пожартували зі мною, – страшенно розчарувалась панна Бюрстнер. – І навіщо було вибирати для цього таку пізню нічну годину? – І дівчина подалась геть від фотографій, де вони так довго стояли разом.

      – Панно, ні, – заперечив К., – я не жартував. Ви просто не хочете мені вірити! Все, що знаю, я вже розповів вам. Навіть більше, ніж знаю, бо тут не було слідчої комісії, я назвав її так, бо не міг дібрати якоїсь іншої назви. Тут ніхто нічого не розслідував, мене заарештовано, та й годі, але арешт провадила комісія.

      Панна Бюрстнер сіла на отоманку і знову засміялася.

      – Як це відбувалося? – запитала вона.

      – Жахливо, – відповів К., але не думав тепер про те, прикипівши очима до панни Бюрстнер, що однією рукою підперла голову, – лікоть спирався на подушки отоманки, – а другою повільно погладжувала стегна.

      – Це звичайна річ, – мовила панна Бюрстнер.

      – Що звичайна річ? – похопився К., але, пригадавши, запитав: – Може, вам показати, як усе відбувалося? – К. хотілося руху, але не хотілось іти геть.

      – Я вже втомлена, – відмагалася панна Бюрстнер.

      – А не ходіть так пізно, – кинув К.

      – Ну от, усе закінчується тим, що я чую докори, і так мені й треба, бо чого я, дурна, пустила вас? Тим паче, як з’ясувалось, у цьому не було жодної потреби.

      – Потреба була, і я вам зараз усе покажу, – доводив К. – Можна я відсуну тумбочку від ліжка?

      – Що з вами? – вразилась

Скачать книгу