LITMIR.BIZ

      …А в цей час у далекому Новгороді люди жертвували кошти для війська. Табір розташовувався тут-таки, на околиці. Збирали харчі для мужів, які захищатимуть край від ворожої навали. А в іншому кінці града[30] під проливним дощем Кривий зустрівся у невідкладній справі з чоловіком, захованим під темною шкіряною накидкою.

      – Шукай, Малику, з-поміж хлопців таких бідних, які готові зробити будь-що за малу платню, – пояснював Кривий.

      Його чорні очі блищали недобрим вогнем і бігали з кута в кут. Загострена сіра борода час від часу тряслася, як осиковий лист. Один бік його тіла був вищим за інший. Скрючена фігура мала жахливий вигляд порівняно з коренастим молодим чоловіком у розквіті сил та невисокого зросту. Правою рукою Кривий спирався на костур, а з-під його долоні визирала майстерно зроблена пащека зміюки.

      – Та як я їх знайду? Що мені робити? Кожного питати? – якось винувато гугнявив Малик, потираючи від переживання руки, які до того ж ще й спітніли.

      – Та це вже не моя справа. Хочеш щось заробити? – Кривий свердлив його поглядом чорних, мов ніч, очей.

      – Так… – якось непевно промовив Малик після короткої паузи.

      – Тоді шукай, – настановляв Кривий.

      – Та легко сказати… – На цей раз хлопець уже потирав лоба.

      – Шукай незадоволених. А їх завжди багато, – давав підказки Кривий.

      – Спробую… – знову невпевнено промовив Малик, переступаючи з ноги на ногу.

      – Подумай, чи ти справді готовий зрадити заради наживи й статків. Бо я можу собі когось іншого знайти, – погрозливо натякнув старий.

      – Я ж сказав: готовий, – уже впевнено промовив Малик.

      «У мене виходу іншого немає», – промайнуло в голові.

      – Добре подумав? – ще раз перепитав Кривий.

      – Добре…

      – Бо потім не буде можливості вже відступити назад. Зрозумів?

      – Зрозумів…

      – Я ж тобі це по знайомству запропонував. Я тут подумав… у тебе жінка молода, може, хочеш щось краще купити, хату якусь чи що. А можливо, хочеш в люди вибитися?! –

Скачать книгу