LITMIR.BIZ

      Явдокія Пилипівна. Що це ви, дочко? Схаменіться! Чи годиться ж мені на старість убратись у чепчик, та ще з червоними стрічками?..

      Проня. Така саме мода.

      Явдокія Пилипівна. Пізно вже мені, дочко, до тих мод призвичаюватись!

      Проня. Ну, вже як хочете, а оту міщанську хустку з ріжками скиньте!

      Явдокія Пилипівна. І мати, і бабка моя таку носили, у такій уже й мене в труну положите…

      Проня. Та що ж ви зі мною робите? Говорить не вмієте, ходить як люде не вмієте; у хаті й кругом простота, то хто ж до нас з благородних і зайде?

      Прокіп Свиридович. Простота, Проню, не гріх.

      Проня. Так нащо ж було мене по-благородньому вчити?

      Прокіп Свиридович. Правда і то – пенціон! (Чуха потилицю.)

      Проня. Та не ходіть і ви, тату, розхристаними!

      Прокіп Свиридович. Жарота ж тепер.

      Проня. То що, а все негаразд. Он сьогодні буде у мене благородний кавалер; мене свата і прийде просить руки.

      Прокіп Свиридович і Явдоха Пилипівна. О! Хто? Хто?

      Проня. Голохвастов.

      Прокіп Свиридович. Чи не цилюрник з-за Канави?

      Проня. Не цилюрник, а палікмахтер: образованний, гарний, багатий.

      Явдокія Пилипівна. Та чи багатий же? Розпитайтесь добре!

      Проня. Що ви знаєте?

      Прокіп Свиридович. А правда, що дочка краще знають.

      Явдокія Пилипівна. Та про мене.

      Проня. Глядіть же, щоб усе було гаразд.

      Прокіп Свиридович. Добре, добре! Я зараз пошлю за горілкою.

      Проня. Горілки?! Ви б ще цибулі або путрі поставили!

      Явдокія Пилипівна. А то чого ж, доню?

      Проня. Чімпанцького треба: так водиться.

      Явдокія Пилипівна. Та то ж дороге; та ми коло нього не вміємо й ходити.

      Проня. І того жалієте для дочки!

      Явдокія Пилипівна. Господь з вами! Старий…

      Прокіп Свиридович. Та я й нічого… Ось і гроші. (Виймає пуляреса, у платок завірченого.)

      Проня. Дайте Химці, а я напишу… та дивіться, як буде у нас гість, то щоб тітка не притетюрилась!

      Явдокія Пилипівна. А що ж їй робить? Не вигнати ж сестру?

      Прокіп Свиридович. Та вона не поміша: лишній родич у хаті.

      Проня. Добрі родичі, що не знаю, як і одкадитися! Нагноїть у хаті, розговори заведе такі! Гнилицями насмердить, уп’ється.

      Явдокія Пилипівна. Та, може, ще й не уп’ється.

      Проня. Може? Ви мене заріжете з вашою ріднею!

      Явдокія Пилипівна. Не годилося б так, бог з вами!

      Прокіп Свиридович. Та вона й не прийде.

      Проня. А як прийде?

      Прокіп Свиридович.

Скачать книгу