ТОП просматриваемых книг сайта:
Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт
Читать онлайн.Название Бог-Імператор Дюни
Год выпуска 1981
isbn 978-617-12-8297-1, 978-617-12-8130-1, 978-0-575-07506-1, 978-617-12-8298-8
Автор произведения Фрэнк Герберт
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Відкотившись від Айдаго, Лето приготувався до нової атаки, але потреби в цьому не було. Пошкоджений плавник усе ще посилав больові сигнали, він відчув, що вершечок згорів. Шкіра з піщаних форелей уже запечатувала рану. Біль пом’якшав, перетворившись на неприємну пульсацію.
Айдаго ворухнувся. Безсумнівно, він був смертельно поранений. Помітно, що груди розчавлені. Намагаючись дихнути, відчув біль агонії, але розплющив очі й глянув на Лето.
«Які ж затято одержимі ці смертні!» – подумав Лето.
– Сіона, – прохрипів Айдаго.
Лето побачив, що життя його покидає.
«Цікаво, – подумав Лето. – Чи можливо, щоб Дункан і Сіона… Ні! Цей Дункан завжди виявляв непідробну глузливу зневагу до глупоти Сіони».
Лето повернувся на Королівський Повіз. Цього разу було дуже близько. Ані найменшого сумніву – Дункан цілився в мозок. Лето завжди усвідомлював, що його долоні й стопи вразливі, але нікому не дозволив довідатися: те, що було колись його мозком, більше не мало прямого зв’язку з обличчям. Не було мозком за людськими мірками, а поширилось уздовж усього тіла як скупчення вузлів. Лето не довірив це нікому, крім своїх журналів.
О, які пейзажі я бачив! І яких людей! Далекі мандрівки фрименів і всіх інших. Навіть повернення крізь міфи на Терру. О, уроки астрономії й інтриг, міграції, безладні польоти, біль у руках та легенях від бігу впродовж багатьох ночей на всіх цих космічних пилинках, де ми захищали наші минущі володіння. Я кажу вам, що ви – чудо, а мої спогади не дозволяють у цьому сумніватися.
Жінка, що працювала за маленьким відкидним столиком, прикріпленим до стіни, була надто великою для вузького крісла, на якому сиділа. Надворі вже давно настав ранок, але в кімнаті без вікон, розташованій глибоко під містом Онном, сяяла світлокуля в кутку. Вона була налаштована на тепло-жовтий відтінок, проте світло не змогло розвіяти сірої утилітарності малої кімнати: стіни та стеля були покриті однаковими прямокутними панелями з тьмяно-сірого металу.
З меблів ще був вузький тапчан із тонким сірим покривалом, яке нічим не вирізнялося на сірому тлі. Очевидно, усі ці меблі не були розраховані на того, хто займав кімнату.
Жінка була одягнена в суцільну піжаму з темно-синьої тканини, що дуже напиналася на широких плечах, коли вона схилялася над столиком. Світлокуля осявала коротко стрижене біляве волосся та праву половину обличчя, підкреслюючи квадратну щелепу. Щелепа рухалася, беззвучно промовляючи слова, тоді як товсті пальці обережно натискали клавіші тонкої клавіатури на столику. Жінка ставилася до машини з повагою, що почалася благоговінням, а потім неохоче перейшла в тривожне збудження. Тривале знайомство з машиною не стерло жодної з цих емоцій.
Написані слова з’являлися на екрані, схованому за стінним прямокутником, який відкривався, коли опускали столик.
«Сіона продовжує вчиняти дії, спрямовані на насильницький напад на Вашу Святу Особу, – писала вона. – Сіона залишається непохитною в проголошеній