Розбите дзеркало - Андрей Кокотюха

Скачать книгу

платить. Ніхто нікому нічого не винен. Сторони не мають претензій.

      Усі задоволені.

      Кожен отримує те, на що зголосився.

      Не надто великий та різноманітний кошик бажань.

      Секс.

      І трошки необов’язкового спілкування.

      – Тебе справді звуть Діаною?

      – Ми не домовлялися перевіряти документи, – він не зрозумів, гостя пробувала пожартувати чи говорила цілком серйозно. – Тобі не подобається?

      – Мені все одно, – Ігор знизав плечима.

      На язиці крутилося й заледве не зірвалося – вона ані краплі не схожа на Діану. На його переконання, жінка зовні мала б відповідати своєму імені. Ця в уявленні Ярового мала б відгукуватись на Галю, Валю чи Надю. Зовні звичайна, навіть простецька, подібна до Лори Кочубей. Хіба виглядає трохи старшою, до того ж старанно наклала косметику. Навіть трохи переборщила.

      А ще – наклеїла вії.

      І начепила чорну перуку.

      Не пофарбувалася – Ігор міг відрізнити штучне волосся від справжнього. Обмовився в чаті під час листування: любить брюнеток. Свої фото там ніхто не виставляв, такі умови адміністрування. Знайомство наосліп саме те й передбачало. Жодних сюрпризів не буде, якщо співбесідники обміняються знімками. Діані задля однієї зустрічі фарбуватися не варто, навряд чи обтяжить себе цим. Тож перука – найкращий вибір та єдиний вихід.

      Але чорне волосся…

      Хоче сподобатися, підсвідомо хоче.

      Він не подобався, прочитав по очах гості відразу. Не здивувався, з дитинства звик до прізвиська Кінь, знайшов сили не ображатися. Обрав інший шлях – змусити поважати себе. Не дівчат, їхні кпини якраз відчував менше. А коли чув коняче на свою адресу від котроїсь, не реагував. Ігореві, від природи некрасивому, важливіше було ствердитися в хлопчачому товаристві, здобути чоловічу повагу. Тому Яровий забув про все, окрім бажання зробитися найрозумнішим спершу в класі, потім – у школі.

      Мети досяг, однолітки не раз користувалися його знаннями на уроках, особливо на контрольних із точних та природничих предметів. Незабаром за «Коня» вже можна було й відгребти від котрогось із сильних прихильників Ігоря. Успіху в дівчат він усе одно не мав, але з шостого класу був наближений до самого Едвіна. Довкола нього завжди квітнуло, тож поза увагою Ігор так чи інакше не лишався.

      Аж поки…

      Геть, червона мавпо!

      – Щось не так? – Діана бренькнула тривогою.

      – Чому? Ти про що?

      – Головою труснув.

      Справді, женучи прикрі думки, Яровий забув – удома не сам.

      – То я про своє. Задумався трохи. Робота.

      – Заважаю?

      – Ти ж прийшла, – Ігор не знайшов іншої відповіді.

      – Слухай, я справді можу піти, – швидко заговорила Діана. – Нічого страшного, я все зрозумію. Невчасно, раптом ми взагалі помиляємося… обоє…

      – Перестань.

      У таких випадках треба взяти жіночу руку в свою, сказати щось ніжне, лагідне, заспокоїти. Проте для Ярового навіть

Скачать книгу