LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      У 1910 році за дорученням Третьяковської галереї художник-живописець та музейний діяч Ігор Грабарь запропонував Борису Кустодієву, художнику та одному з представників другої хвилі «Світу мистецтва», написати груповий портрет учасників цього товариства.

      Підготовчі етюди Кустодієв писав у 1910–1916 роках: у квартирі Бенуа, в гостях у Мстислава Добужинського, а також у себе вдома на М’ясній вулиці, де всі мірискусники збиралися за столом і невимушено позували.

      Між 1913 і 1916 роками він написав серію портретів членів об’єднання в змішаній техніці. Майже всі композиційні версії художника пізніше були використані в ескізі великого групового портрета, який, на превеликий жаль, так і не був написаний. Збереглася картина «Груповий портрет художників товариства “Світ мистецтва”» розмірами 52 × 89 см, що була написана Кустодієвим олією на полотні, яка, як і етюди, зберігається в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

      На портреті зліва направо зображені: Ігор Грабарь, Микола Рерих, Євген Лансере, Борис Кустодієв, Іван Білібін, Анна Остроумова-Лебедєва, Олександр Бенуа, Георгій Нарбут, Кузьма Петров-Водкін, Микола Міліоті, Костянтин Сомов, Мстислав Добужинський. Справа внизу підпис: «Б. Кустодієв / 1916–1920».

      Кожен зображений на цьому портреті – яскрава особистість, зі своїм особливим виразом обличчя і виразною позою. Картина змальовує збори художників в невимушеній, але вишуканій обстановці вітальні квартири Добужинського. Грабар сидить на чолі столу і, тримаючи в руках розкриту книжку, вслухається в загальну бесіду. Поруч з ним занурений у свої думи стриманий мудрець Рерих. Праворуч від Грабаря, спиною до глядача, сидить сам Кустодієв, який розмовляє з Остроумовою-Лебедєвою, що повернулася до автора картини. Біля Остроумової-Лебедєвої – Петров-Водкін, експансивно встав зі свого місця й ніби поривається щось сказати.

      З протилежного боку столу, там, де розташувалися Добужинський, Сомов і Міліоті – центр бесіди. До неї дослухаються Бенуа й Лансере. За спиною Бенуа стоять Білібін, який піднявся з чаркою, бажаючи яким-небудь жартом привернути увагу своїх колег і наш герой Георгій Нарбут в образі лондонського денді – у фраку, жилетці, білій сорочці, при краватці та з цигаркою в руці…

      Чи міг подумати Нарбут за часів свого навчання в Глухівський гімназії, коли з таким захватом передивлявся кожен номер «Світу мистецтва», що прийде час, і він стане одним з героїв картини Кустодієва? Картини, яка стала тоді безпрецедентним художнім проєктом – груповий портрет колег-однодумців, великих художників початку ХХ ст.