ТОП просматриваемых книг сайта:
Міра людини. Марко Мальвальди
Читать онлайн.Название Міра людини
Год выпуска 2018
isbn 9786171283770
Автор произведения Марко Мальвальди
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Поки дружина говорила, Людовіко напружено думав, склавши долоні перед обличчям, як у молитві, щоб Господь послав йому слушні думки.
– Не знаю навіть, дружинонько. Французи витонченими смаками в мистецтві дозвілля ніколи не відрізнялися. Та й у їжі вони значно невибагливіші, аніж міланці чи неаполітанці. Я тут подумав… у нас-бо був блазень-карлик, що говорить французькою?
– Блазень, що говорить французькою?
– Яка чудова ідея! – вигукнула Беатріче, знову усміхаючись нащадкові й весело підкидаючи його вгору. – Пишний бал із блазнями, карликами та жонглерами, звісно! Який же ви молодець, ваша милосте, який розумник! Саме те, що потрібно французам. Бачиш, Массіміліанику, який мудрий у тебе татко?
Массіміліано (тобто Ерколе Массіміліано Сфорца, первісток Беатріче й Людовіко, якого мати завжди називала другим іменем; і коли хтось думає, що вона робила це, тільки б підлеститися до австрійського імператора, то він має рацію) радісно загигикав і поглянув на Ґалеаццо Сан-Северіно, який теж усміхався.
– Мені також це здається чудовою ідеєю, – похвалив Ґалеаццо, знову перевівши погляд на Моро й рішуче кивнувши на знак згоди. – Наш камердинер має все знати. Хочете, щоб я його покликав?
– Так, Ґалеаццо. Слід прийняти нашого гостя з усіма почестями, як належить. Ми ж бо не хочемо, щоб нас уважали грубими селюками?
– Авжеж, ви таки повелись як селючка, Катерино.
– Так, але із селюками я поводжуся як селючка, – відповіла Катерина, походжаючи по кімнаті.
Аччерріто Портінарі недавно пішов, попрощавшись швиденько, щоб уникнути грубощів, які посипалися на нього з її уст.
– Це ж треба! Ти запрошуєш його на обід, пригощаєш найсмачнішою телятиною в усьому Мілані, а цей лихвар не тільки відмовляється допомогти тобі в біді, а ще й натякає на спалення! А він знає, що лихварів теж слід було б спалювати привселюдно на площі?!
– Теж?! А ще кого, крім них?
Жінка кілька хвилин крутилася по кімнаті з ганчіркою в руці, витираючи пил то тут, то там. Врешті втомлено всілася навпроти сина.
– Леонардо, я не дурепа.
– Я це добре знаю, матінко. Я ваш син. Якщо біла понесе від чорного, то син народиться сірим. Але якщо син родиться чорним, то мають бути чорними обоє батьків, хіба не так?
– Леонардо, послухай! Я чула, що коли ти ще жив у Флоренції, тебе підозрювали в непристойній поведінці, але тільки відмахувалася від отих пліток. Адже людям подобається плескати язиками. А надто коли йдеться про сина служниці. Тепер приїжджаю сюди – і що бачу?
– Що ви бачите, матінко?
– Бачу оцього хлопчиська Салая, який швендяє по дому. Не малює, не готує фарби, взагалі нічого не робить, але живе з тобою, у твоєму домі.
– Неправда, що він