LITMIR.BIZ

Скачать книгу

без духу впав на мокру траву. Прибравши пістолети за пояс, чоловік став на сходи та нагнувшись над жінкою перевірив пульс. Переконавшись, що вона мертва, він дістав з-за пазухи золоте кольє і надів його на шию нещасної, ретельно застібнувши замок. Зістрибнувши на траву, він попрямував до віконта, що стояв біля дуба.

      – Стійте панове, зупиніться. Ім’ям короля! Наказую зупинитися! – долинув до них віддалений крик.

      Почувся тупіт копит кількох коней, що стрімко наближався. Відреагувавши на вигуки, віконт, немов би прокинувся.

      – До бою панове! – подав він команду.

      Віконт і його супутники стрімко вихопили пістолети. Знову пролунали постріли. Чоловіки із захованими за хустками обличчями, снопами повалилися на траву. Їхній ватажок розвернувся і щосили кинувся геть, затискаючи долонею поранене плече. Віконт метнув кинджал. Пролунав зойк і втікач впав. Він спробував повзти, але сили залишили його, і він затих.

      На галявину вилетіли з десяток вершників на змилених конях. Вершники тримали в руках списи, прикрашені трикутними вимпелами з символами королівської гвардії. Офіцер, зістрибнувши з коня, підбіг до віконта і його супутників. Він з жахом озирався на всі боки, намагаючись зрозуміти що сталося.

      – Віконте, у мене лист від короля. Він просить вас вирішити все мирним шляхом. Смерть герцога загрожує нам незворотними політичними наслідками. Під загрозою торгівельна угода.

      – Ви спізнилися офіцере, втім, як і ми. Якісь мерзотники напали на карету герцога. Убитий він, його дружина і секундант.

      – О Боже. Як таке могло статися? І де? У Булонському лісі.

      – Передайте його Величності королю Франції Людовику XIII Справедливому, мої щирі співчуття. Винні покарані. Зазвичай, краще було б цих покидьків четвертувати або повісити, але ми були в меншості. Слуги не беруться до уваги. Можна підвісити їхні тіла на Ринковій площі. Раптом хтось впізнає цих пройдисвітів. Тоді, король зможе забрати їхні будинки і худобу до державної скарбниці.

      – Звичайно, я передам ваші слова віконте, але яка трагедія. Здається, у них у Парижі залишилися діти.

      – Ні, діти в Іспанії. Міркую, що родичі подбають про сиріток.

      Віконт підійшов до тіла ватажка нападників. Насилу витягнув зі спини кинджал, протер лезо об траву і сховав його в піхви.

      – Я особисто відвідаю начальника міської варти і усе розповім, – приклавши пальці до капелюха, віконт розвернувся і попрямував до карети. Супутники віконта рушили слідом.

* * *

      Пізно ввечері того ж дня в невеликому придорожньому трактирі віконт зустрівся з людиною, яка замовила ранкову «виставу». Як і його співрозмовник, віконт ховав обличчя під каптуром плаща. Сівши за стіл він взяв склянку і зробив пару ковтків.

      – Диявол вас роздери. Так це ж вода! – він з огидою сплюнув на брудну підлогу трактиру.

      – Віра не дозволяє мені пити вино. Ось плата за вашу послугу, – співрозмовник під столом передав віконту два

Скачать книгу