ТОП просматриваемых книг сайта:
Київ.ua. Тетяна Белімова
Читать онлайн.Название Київ.ua
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-6090-3, 978-966-14-6094-1
Автор произведения Тетяна Белімова
От що його найбільше дратувало в Льоні, то це її непоступливість. Багато в чому вона була просто таки незворушно-статуарною! Це бісило! Допікало! Порушувало душевну рівновагу! Змушувало руки стискатися в міцні кулаки! Ця її принциповість діяла на нього, як червоне на бика. І тоді хотілося її заламати, довести, хто в домі головний, хто тут із них чоловік! І вже зовсім не важило, чия була правда, а чия вина (досить часто правда була таки на її боці, та він би краще руку дав собі відрізати, ніж визнав це), – тому перемагав у цих суперечках завжди той, хто був сильніший… Простий закон життя, нічого особистого.
Якби ж вона слухала його, робила так, як він хоче, не було б жодних проблем. Якби хоч раз адекватно відреагувала на його застережне «не мудруй!»: просто не стій на своєму, не показуй, що ти знаєш краще, що розумієш, як краще, не тикай носом у те, що і коли чоловік не так зробив, не зважай на хиби, не критикуй. І все буде (точніше, було б) добре. І його мама, і теща вчили її, виховували, та горбатого, хоч як крути, лише могила виправить.
Найщасливішими були роки її декретної відпустки, коли один за одним народилися діти. Тоді вона була така налякана, безпорадна, цілком залежна від нього! Тоді вона мовчала про свої права і ретельно виконувала обов’язки! Не спала: чекала його, коли він затримувався з партнерами по бізнесу чи де-інде. Була така ніжна, добра і зворушливо турботлива. Тоді здавалося, що так і має бути, що так буде завжди. Все сприймалось як належне, і він ніколи не думав, що її в цьому комфортному й зручному раю щось може не влаштовувати. Він щиро здивувався, коли вона вирішила повернутися на роботу… Яке повернення? Яка робота? Чогось бракує? Якісь матеріальні потреби, не закладені в сімейний бюджет? А діти? Підуть у садок? А потім у школу? Нудно вдома? Нецікаво? Рутина засмоктує? Особистісний розвиток? Кар’єрний зріст?
Увібгав брудні речі в плетений кошик у ванній: щось забагато їх назбиралося – насилу закрив! Треба буде дати цьому раду. Так, ніби чисто. Добре, що килимів немає, все-таки без них легше. А може, найняти хатню працівницю? Хоча – нащо? Зрештою, вдома він буває мало, майже не смітить, а зараз можна і Лару попросити, заодно й перевірити, яка-така з неї господиня, не все ж по ресторанах ходити.
Вже майже від дверей повернувся, добре, що взутися не встиг. Риби! Вони ж звикли їсти за розкладом: або зранку о сьомій, або ввечері, теж о сьомій. Так просто – завжди о сьомій.
Прийшла есемеска від тестя: «За годину планую заїхати до тебе. Треба поговорити!». І про що, цікаво, їм говорити? Про його кохану доцю? То з нею й розмовляйте, як таку розумну виховали! Та й пізно вже – нічого міняти, тим більше скасовувати побачення з Ларою, він не збирається. От що точно зробить, то це нап’ється. Ех, давно він цього не робив! А от розумниця Льона йому завжди казала: in vino veritas. Так! Саме так, істина завжди у