LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      і пересохлий травень залюбки

      тополь патрошить повстяні чемерки,

      одягнені, здавалось, на віки.

      Проміння пахне глицею сосновою

      і нėзабуді світанковий рій

      легенько пінять журкітною мовою

      метелики, комашки, комарі.

      Лопух зморився і розліг з досади,

      згорнувши руки, збувшися бажань,

      крильми лелека ляснув – й навзаводи

      понісся літеплений гомін жаб.

      У лісі мулько, колеться у лісі

      ялицею, і листям, і крилом,

      задуже синім і задуже вирізьбленим,

      ще й ластів'їним зойком вороновим.

      Та ящірки, мов коні, шиї витягли

      із шпар – у простір. З теміні – в весну

      і топчуть непідбитими копитами

      малу і недолугу сарану.

      Великий ліс, заловлений ув очі

      малої комашини, безмір п'є,

      він цілий світ зворожує і врочить,

      охриплою зозулею кує

      задовгий вік – не день, не два, не три дні,

      а до вдоволення, а досхочу…

      Як заряхтить повітря фосфоричне -

      комахи тут у ґрунті й заночують,

      і буде ніч вигойдувати землю,

      здаватиметься – дихає земля

      кузками, світлячками, снами й зеленню…

      Не спатимуть лиш сосни на поляні, вижалюючись.