LITMIR.BIZ

      У біографії Віри Холодної зберігся непевний рядок: «Родина Левченків поселилася в Москві в районі тихих Кисловських провулків (як уже зазначалося, їх було чотири), але в якому саме – встановити досі не вдалося».

      …Отож в одному з будинків, розташованих в одному з Кисловських провулків, і минуло дитинство майбутньої «королеви екрана».

      До десяти років дівчинка, як за тодішнім звичаєм, вчилася дома. За її виховання взялася бабуся Катерина Володимирівна.

      Бабуся була сувора, вимоглива і наполеглива.

      Віра старалася, рано навчилася читати і читала добре, швидко і все запам’ятовувала, була слухняною, бабуся радувалась успіхам онуки в читанні. Сама підбирала, що їй читати – в основному, «благопристойні» книги. Їх і давала онуці на сон грядущий. А Віра потай читала книги про морські пригоди, про піратів чи розбійників – бабуся й на дух не переносила такого чтива, вважаючи його не літературою, а так… бозна-чим. А онука тайкома те чтиво ковтала – особливо про корсарів. І взагалі, про мужніх моряків (морем вона тоді – ще не бачивши його в очі – просто марила), про різних розбійників та шукачів пригод, яким і море було по коліна…

      А загалом росла тихою, слухняною дитиною, а що воно вечорами читає у своїй спальні, бабуся довгий час і не здогадувалася.

      Сімейне життя Левченків поступово налагоджувалося в Москві. Допомагали родичі, вони прискіпливо опікувалися Левченками, тож благоустрій родини поступово облаштовувався. В їхньому будинку почали приймати гостей, влаштовували вечори, на яких, за модою тих років, грали в шаради та «живі картинки»: кілька учасників розігрували сценки, а глядачі мали вгадувати – слово чи літературний твір. Або й сюжет відомого роману.

      Віруся охоче брала участь у розігруванні «живих картин», а ще часто співала. Особливо разом з батьком – в обох голоси виявилися просто чудові. А коли гостей не було, Віра любила розігрувати «живі картини» зі своїми ляльками. Їм вона любила переказувати прочитані книги.

      Дитиною вона мала, правда, деякі дивацтва. Так, наприклад, могла годинами розмовляти сама з собою або зі своїми ляльками, шила їм платтячка з різних шматочків, придумувала моделі, що вражали скромністю та елегантністю. А ще любила все живе: собак, кішок, коней, метеликів, а ось миші, які час од часу з’являлися в їхньому домі, приводячи бабусю в святий гнів, коли вона проклинала ті створіння, не тільки її не лякали, а навпаки, викликали в неї бурхливе захоплення.

      Взагалі, тендітна, з великими

Скачать книгу