Скачать книгу

півдня на північ, як ми станемо свідками нового краєвиду і нового роману. Люб'язна небога каноніка добре знала і навіть щиро любила герцогиню Сансеверіна і просить мене, щоб я нічого не міняв хай і в гідних осуду герцогининих пригодах.

23 січня 1830 року.

      Частина перша

      Gia mi fur dolci mviti a empir le carte і luoghi ameni.

Anosto, Sat IV[9]

      Розділ перший

      Мілан 1796 року

      15 травня 1796 року генерал Бонапарт вступив до Мілана на чолі молодої армії, яка перейшла місту Лоді,[10] показавши світові, що у Цезаря[11] й Александра по багатьох сторіччях з'явився спадкоємець. Чудеса відваги й геніальності, свідком яких стала Італія, за кілька місяців розбудили зі сну її народ; ще за тиждень до вступу французів міланці вбачали в них лише зграю розбишак, що звикла втікати од військ його імператорської й королівської величності,[12] – принаймні так твердила тричі на тиждень місцева, з долоню завбільшки, газетка, що її друкували на поганенькому папері.

      В середні віки республіканці Ломбардії виявили були таку саму хоробрість, як і французи, і за те німецькі імператори геть сплюндрували їхнє місто.[13] А ставши вірнопідданцями,[14] вони вважали своїм важливим заняттям друкувати на носовичках з рожевої тафти сонети з нагоди одруження якої-небудь дівчини шляхетного чи багатого роду. Через два-три роки після цієї визначної дати у своєму житті молода жінка брала собі вірного поклонника; інколи ім'я чічісбея,[15] котрого обирала родина нареченого, займало досить почесне місце в шлюбному контракті. Які ж далекі були від цих розніжених звичаїв глибокі хвилювання, що їх спричинила несподівана навала французької армії. Невдовзі склалися сповнені пристрасті звичаї. 15 травня 1796 року цілий народ побачив, яким нікчемним, а то й огидним було все, що досі він шанував. З відходом останнього австрійського полку старі погляди зазнали цілковитого краху, скоро стало модою ризикувати власним життям. По багатьох віках дрібних почувань людям стало ясно, що, тільки щиро люблячи батьківщину й пориваючись до героїчних подвигів, можна здобути щастя. За часів тривалого ревного деспотизму Карла П'ятого та Філіппа Другого[16] все поринуло в цій італійській провінції у глибокий морок ночі. Але народ повалив їхні статуї, і раптом ринув цілий потік світла. Тим часом, коли «Енциклопедія»[17] та Вольтер[18] руйнували монархічний лад Франції, ченці впродовж п'ятдесятьох років втовкмачували в голови доброму міланському народові, що навчатися грамоти чи будь-чого іншого – цілковито марна річ, бо, мовляв, досить лише ретельно платити своєму священикові десятину,[19] відверто признаватися йому на сповіді в усіх своїх дрібненьких грішках – і можна бути майже певному, що дістанеш гарне місце в раю. А щоб зовсім знесилити цей, колись грізний і мудрий народ, Австрія продала йому за дешеву ціну привілей не ставити рекрутів для її армії.

      1796 року міланська армія складалася

Скачать книгу


<p>9</p>

Давно вже цей любий край лагідно закликав мене написати про нього (італ.) – Аріосто, IV сатира.

Епіграф узято з IV сатири великого італійського поета епохи Відродження Лодовіко Арюсто (1474–1533).

<p>10</p>

Місту Лоді. – 10.V.1796 р. відбувся переможний штурм військами Наполеона Бонапарта мосту через р. Адду біля м. Лоді в Північній Італії, зайнятого австрійськими військами.

<p>11</p>

Цезар Гай Юлій (100 – 44 до н. є.) – видатний римський полководець, наприкінці життя диктатор Риму.

<p>12</p>

Його імператорської королівської величності – тобто австрійського імператора, який водночас був і міланським королем.

<p>13</p>

У 1162 р. германський імператор Фрідріх Барбаросса після тривалої облоги захопив і вщент зруйнував Мілан.

<p>14</p>

Мілан з 1535 р. перебував під владою спочатку германських, а згодом австрійських імператорів.

<p>15</p>

Чічісбей (італ.) – супутник заміжньої жінки під час іі прогулянки.

<p>16</p>

Карл V (1500–1568) – германський імператор, а також іспанський імператор, імператор Священної Римської імперії (1519–1556) з династії Габсбурпв, Філіпп II (1523–1598) – іспанський король, відомий своїм релігійним фанатизмом та підозріливістю.

<p>17</p>

«Енциклопедія» – 35-томна філософсько-наукова праця французьких просвітителів другої половини XVIII ст., спрямована проти феодально-монархічноі та католицької реакції.

<p>18</p>

Вольтер Франсуа (1694–1778) – визначний французький письменник і філософ-просвітитель, один з авторів «Енциклопедії».

<p>19</p>

Десятина – одна з феодальних повинностей, десята частина врожаю, яка відбиралася в селян на потребу церкви.