LITMIR.BIZ

Скачать книгу

загостреність голосу, дівчина не сприйняла слова всерйоз.

      – Мені запропонували роботу, – сказав Тимур.

      – Круто. Підвищення? Ти покидаєш «TTP»?

      – Не зовсім. Озвався один з колишніх замовників. Зараз він хоче, щоби я попрацював безпосередньо на них. Тимчасово.

      – Без відриву від основної роботи?

      Тимур відчув, як жар піднімається з грудей на шию та щоки.

      – З відривом.

      – Тобто тобі доведеться брати відпустку за власний рахунок?

      – Ага.

      – І що ти вирішив?

      – Погодився.

      – У-у, – похитала голівкою дівчина, – добре. Така гарна пропозиція?

      «Бляха, як же їй розповісти?» – хлопець спромігся викласти все, крім головного.

      – Так. Хоча є дві особливості, які ти мусиш знати, – Тимур потер пальцями очі, – які ти мусиш зрозуміти.

      – Що саме? – дерев’яною лопаткою Аліна перемішувала м’ясо на сковорідці.

      – По-перше, я досі не розумію, над чим доведеться працювати. Замовник якийсь дивний. При цьому вони обіцяють заплатити… двісті тисяч… доларів. Це у випадку вдалого завершення проекту.

      – А якщо завершення оцінять як невдале?

      – Тоді всього лиш сто шістдесят тисяч.

      Аліна відірвалась від сковорідки і подивилась на Тимура. Вона була безтурботною, але аж ніяк не дурною. Бували моменти, коли Тимур поряд з нею сам почувався телепнем. Ось як зараз, наприклад.

      – Тоді яка друга особливість, яку я мушу знати і зрозуміти? – сині очі слідкували за кожним м’язом Тимурового обличчя.

      Язик у хлопця задерев’янів.

      – Контракт розрахований на два місяці, але… компанія розташовується у Чилі… і тому… на роботу… я повинен поїхати туди.

      Чорнявка стиснула губи. М’ясо потроху пересмажувалось, заповнюючи тісну кухню характерним гірким запахом.

      – Це те Чилі, про яке я подумала? – крижаним голосом уточнила дівчина.

      – Мабуть, так.

      – Я правильно зрозуміла: ти вже прийняв пропозицію і їдеш у Південну Америку?

      – Так.

      Вона зробила паузу, а тоді перепитала наостанок:

      – На два місяці?

      Тимур прикусив губу:

      – Угу. Вилітаю завтра зранку.

      – Ти що, блядь, їбанувся? – Аліну наче підмінили. З її очей стріляли блискавки.

      – Це лише два місяці…

      – Які, на хуй, два місяці? У нас же весілля у вересні!!

      Червоні плями поповзли тонкою шиєю на щічки дівчини.

      – Я розумію… – спробував оборонятися Тимур.

      – Що ти розумієш?! Як ти міг не порадитися зі мною?! – несподівано вона зблідла. – Ти кидаєш мене?

      – О, почалося… Не кажи дурного! – махнув рукою Тимур. – Спочатку я не хотів їхати. Та подумай сама: це ж двісті тисяч баксів! Ми зможемо купити квартиру.

      – Подумати? А чим думав ти?! Що я скажу батькам? Що я скажу всім, кого ми запросили? Вибачте, весілля відміняється, бо ти поїхав на заробітки до Чилі?!! – дівчина люто стиснула кулачки. – Я знала, що так буде! Я… я…

      – Перестань. Перенесемо

Скачать книгу