LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Емма?

      – Готує доповідь про те, чому компанія не повинна будувати новий комфортабельний лайнер саме зараз.

      – Вона не стане бестселером, – пожартував Гарольд. – А як там Себастьян?

      – Він зараз в інвалідному візку. Але його хірург запевняє, що так буде недовго, і вони зроблять усе, щоб він його позбувся.

      – Браво. Це означає, що він поїде додому?

      – Ні, старша медсестра не дозволяє йому долати такі відстані; можливо, він зможе відвідати свого викладача у Кембриджі й попити чаю зі своєю тіткою.

      – Звучить не найкраще. Тим не менш це не триватиме довше, ніж він захоче втекти втретє.

      – Або його не виженуть. Не впевнений, що станеться першим.

      – Чого б це його мали викинути?

      – Одна чи дві медсестрички дуже зацікавилися Себом, коли з нього зняли бинти, і боюся, що він їх добряче відволікає.

      – Танець сімох покривал[2], – сказав Гарольд.

      Гаррі засміявся.

      – Він усе ще сподівається поїхати до Кембриджа у вересні?

      – Наскільки я знаю, так. Але після аварії він так змінився, що мене вже нічого не здивує.

      – А як він змінився?

      – Нічого конкретного. Просто дуже подорослішав, що я вважав би неможливим ще рік тому. І гадаю, що знаю, чому саме.

      – Інтригує.

      – Безумовно, так і є. Розповім усі подробиці, коли приїду до Нью-Йорка.

      – Чи треба чекати так довго?

      – Авжеж, бо це, як моя писанина: уявлення не маю, що станеться, коли перегортаю сторінку.

      – Розкажи мені про нашу дівчинку на мільйон.

      – І ви туди ж, – відмахнувся Гаррі.

      – Тоді скажи, будь ласка, Джессіці, що я повісив її малюнок осінньої Садиби поруч із Роєм Ліхтенштейном[3].

      – Хто такий Рой Ліхтенштейн?

      – Наймодніший художник Нью-Йорка, але не можу прогнозувати, чи триватиме це довго. Мені здається, Джессіка малює набагато краще. Якщо вона намалює мені Нью-Йорк восени, я подарую їй «Різдво» Ліхтенштейна.

      – Цікаво, чи вона хоч щось чула про нього?

      – Перш ніж покласти слухавку, наважуся запитати, як просувається новий роман про Вільяма Ворвіка?

      – Справа йшла б набагато швидше, якби мене постійно не відривали від роботи.

      – Даруй, – вибачився Ґінзбурґ. – Мені не повідомили, що ти зараз пишеш.

      – Насправді у Ворвіка виникла непереборна проблема. Або якщо бути точнішим, у мене.

      – Чи можу я чимось допомогти?

      – На жаль. Бо ви – видавець, а я – автор.

      – А яка проблема? – наполягав Гарольд Ґінзбурґ.

      – Ворвік знайшов тіло своєї колишньої дружини на дні озера, але він упевнений, що її вбили ще до того, як скинули у воду.

      – То в чому проблема?

      – Моя чи Вільяма Ворвіка?

      – Спершу Ворвіка.

      – Він змушений чекати щонайменше двадцять чотири години, перш ніж до його рук потрапить звіт патологоанатома.

      – А твоя?

      – У мене є двадцять

Скачать книгу