LITMIR.BIZ

Скачать книгу

лише песику й карлику, а й усьому дому. Тож хай вас не дивує, чому я так довго розповідаю про маленького кульгавого кімнатного песика, адже знерідка трапляється, що через дрібні причини виникають великі й важкі потрясіння в долі людини.

      У той час як багато родовитих, багатих і вродливих молодих чоловіків кидали на Маргеріту палкі погляди й носили у своєму серці її образ, сама ж вона була такою гордою та холодною, ніби чоловіків на світі взагалі не існує.

      Так трапилося не лише тому, що до самої смерті її матері – доньї Марії з дому Джустініані[12] – дівчину виховували у великій суворості, а й тому, що була вона від природи зарозумілим створінням, яке внутрішньо супротивиться любові, і її справедливо називали найжорстокішою красунею Венеції.

      Одного разу якогось молодого аристократа з Падуї вбив у двобої міланський офіцер. Коли Маргеріті передали останні слова того, що помирав, і які були адресовані саме їй, білим чолом красуні не пробігла ані найменша тінь смутку.

      Сонети, написані на її честь, викликали в неї тільки насмішку, а коли майже одночасно двоє кавалерів із шанованих родин урочисто, з усією церемонійністю просили руки прекрасної синьйорини, вона, всупереч невдоволенню й умовлянню свого батька наполягла на тому, аби відмовили їм обом, що й призвело до багаторічної ворожнечі між їхніми родинами.

      Однак маленький крилатий бог – добрячий пустун – не хотів віддавати свою здобич, тим більше таку прекрасну. В житті чимало прикладів того, як найнеприступніші гордійки несподівано закохуються з такою пристрастю, що мимоволі згадаєш про те, що й після найлютішої зими неодмінно настає благословенна лагідна весна.

      Це трапилося на одному зі святкувань у садах Мурано. Саме тоді серцем Маргеріти заволодів один молодий лицар і мореплавець, який щойно повернувся з країн Леванта[13].

      Його звали Бальдассаре Морозеки. Він не поступався синьйорині, яка накинула на нього око, ні шляхетністю свого походження, ні статечністю своєї постави.

      У ній все було світле й легке, в ньому – темне й сильне. З його зовнішності було видно, що це моряк, який тривалий час перебував у плаванні й набачився різних далеких країн, що це – шукач пригод. Його засмаглим чолом, мов блискавка, пробігали думки, а його темні очі над орлиним носом були гарячими та хижими.

      Цілком зрозуміло, що дуже швидко він і сам зауважив Маргеріту, і як тільки довідався її ім’я, відразу ж попросив представити себе їй та її батькові, що було виконано з усією церемонійністю й улесливими компліментами.

      До закінчення урочистості, що тривала до опівночі, він, як це дозволяла статечність, увесь час тримався побіля неї, і вона уважно дослухалася до його слів – навіть якщо вони були звернені до когось іншого – з більшою пристрастю, ніж до Євангелія.

      Як можна здогадатися, синьйору Бальдассаре доводилося частенько розповідати про свої подорожі й ті небезпеки, які він долав. І робив він це так вишукано й так харизматично,

Скачать книгу