LITMIR.BIZ

Скачать книгу

класичну фразу про «зайти, випити чогось іще»…

      – Так я можу розраховувати, що ви не кинете слабку жінку в біді? – кокетливо по-світському поцікавилася Катерина.

      – Звичайно, – збуджено заторохтів Василь Федорович. – Це мій чоловічий обов’язок. Я вам завжди казав: нам треба частіше зустрічатись. І повірте, Катрусю, у вас не буде ніяких, зовсім ніяких проблем.

      Він каламутно подивився на її бюст, обведений глибоким вирізом сукні.

      Вона знала, що зараз він силкується зрозуміти своїм запітнілим від хоті розумом, чи всієї світської пристойності дотримано і чи можна йому, нарешті, приступити до довгожданого розпаковування цього подарунка долі?

      «Поцілунки ми опустимо», – жорстко вирішила вона, несподівано усвідомивши істинну прагматичну причину путанського етикету: «все, що завгодно, тільки не цілуватися в губи!».

      Своє тіло можна контролювати. Але як змусити організм стримати процес зворотної перистальтики, цілуючись із таким шкарбаном?

      Проте свою убогу мрію він має отримати за повною програмою.

      – Я зараз, – похітливо проворкувала Катерина, торкаючись пальчиком його м’ясистого носа. – Чекайте мене тут.

      – Катрусю, – важко прохрипів він.

      «Чекай, чекай…»

      Продажна любов – справа тонка: поквапишся – мужик визнає тебе повією, затягнеш із оплатою – розізлиться, злякавшись, що ти морочиш йому голову. Усе мусить бути точно, як в аптеці.

      – А ось і я!

      Катя картинно застигла в дверях спальні, в шовковому пеньюарі, білизні та панчохах, прекрасно розуміючи, що має зараз вигляд тривіальної хвойди із «Плейбоя». І гидливо завважила, як гидко спотворилося його обличчя.

      «Можливо, чоловіків збуджують не стільки панчохи, скільки рабська покірність, із якою жінка покірливо натягує на себе цю вульгарність? Ідіот, цілковитий ідіот… Цікаво, скільки це в нього займе часу?» – тоскно подумала вона, коли той, зрозумівши, що отримав довгожданий сигнал, кинувся на неї й жадібно вчепився в її торс.

      Стрілка на пастушому годиннику наблизилася до пів на одинадцяту.

      – Ля… – заспівав годинник.

      І Катя раптом зігнулася дугою й почала судорожно хапати ротом повітря.

      – О, Катрусю, яка ви збудлива! – завівся Василь.

      А вона відчула, що не може більше витерпіти ні секунди, і якщо зараз же не вирветься з його нудотних рук, то заволає на всю горлянку. Вискнувши, Катя вивернулася з такою силою, що ледве не впала, і недоладно схопилася за спинку дивана.

      – Що сталося? – просипів кавалер.

      Вона безглуздо заметушилася по кімнаті, ніби птах, який випадково залетів до людського житла і зацьковано шукає вихід. Хотілося вислизнути, вирватися, позбутися, втекти…

      А в голові з’явилася дивна думка: «Мені треба туди!»

      – Катрусю! – вже нервово пробасив Василь Федорович.

      Вона відчайдушно рвонула в передпокій, спотикаючись і хапаючись сліпими руками за стіни.

      – Катерино Михайлівно, я не розумію! –

Скачать книгу