LITMIR.BIZ

Скачать книгу

цьому мареві Тарік відчув сильне емоційне збудження. Юнак був безумно щасливий, і все ж його долоні змокріли, а серце тріпотіло, мов крило птаха. Він боявся не лише помилитися, а й, що важливіше, боявся, що закохується.

      Тарік піднявся з ліжка і почав крокувати кімнатою. «Це не кохання, мабуть, це якась форма ідеалізації», – подумав він. Чи він просто бажав недосяжного? Для жителя Анатолії, зі сходу Туреччини, Сабіха була ідеальною жінкою – білявка, красуня, добре освічена, просто уособлення усіх чеснот. Вона знала кілька мов, уміла спілкуватися з різними людьми з різних верств населення. Він ніколи не зустрічав такої жінки раніше. А на довершення всього, вона була дружиною його боса, дружиною його друга. Хіба ж не Маджит написав про нього такий чудовий рапорт і відіграв важливу роль у його кар’єрі? Якщо він і одружиться колись, Тарік знав – у Сабісі було все те, що він хотів бачити у майбутній дружині. Точно! Це було не кохання, це було обожнювання!

      Повернувшись до ліжка, Тарік хотів заснути, але цього разу йому не давало спати хвилювання щодо наступного дня. Він повертався у Стамбул вперше з днів свого студентства і з нетерпінням чекав миті, коли ступить у місто куполів та платанів. Він пригадував дні, коли проста прогулянка вулицею Пера в Бейоглу вважалася пригодою! А тепер він повертався до цього зачарованого міста як дип ломат. Попереду – напружені дні. Маджит порадив піти за покупками у пасаж «Карлман», повечеряти у «Режанс», російському ресторані, де йому слід замовити котлету по-київськи, залиту жовтою горілкою, під звуки оркестру балалайок. Ще однією з рекомендацій Маджита був візит у «Бар-сад», що в Тепебаші, або в «Парк-готель» на чарчину перед сном.

      Тарік був не з тих, хто любить пити на самоті, та він подумав, що варто максимально використати тих кілька днів у Стамбулі. Вони будуть моделлю тих вишуканих часів, що чекають на нього. Йому було байдуже до компанії занудних снобів, що відвідували бари та ресторани Стамбула, але принаймні вони розмовляли його мовою.

      А далі що?

      Що станеться з ним, щойно він сяде в той потяг і змішається з іншими пасажирами? Вони, ймовірно, не розмовляють турецькою. Його призначення – окупована країна. Європа у розпалі війни. А що, коли війна пошириться на Туреччину? Якщо він більше не зможе повернутися до своєї країни? Він мав достатньо грошей на кілька тижнів і трішки розмовляв французькою. А якщо він застрягне в цьому бедламі? Пригадав кілька французьких слів, які щойно промовив. Зі страхом у голосі сказав собі: «Je suis le deuxiеme secrеtaire а.. l’ambassade de Turquie». Він повторював це у думках, а тоді йому на гадку спало ще одне речення: «Прошу, Боже, допоможи мені!»

      Була майже п’ята ранку, коли Тарік заснув.

      Того року весна прийшла в Стамбул за руку зі смутком. Темні кола тривоги під очима у кожного не залишилися не поміченими Таріком. Страх війни тягарем лежав на всіх – молодих і старих, чоловіках і жінках, багатих і бідних – нікого не жалів. Через радіо та газети уряд видавав розпорядження будувати бункери та сховища. Якщо будинок мав більше ніж три поверхи, перший треба було перетворити на укриття, затуливши вікна

Скачать книгу