ТОП просматриваемых книг сайта:
Музика води. Том Бойл
Читать онлайн.Название Музика води
Год выпуска 1993
isbn 9786171275881
Автор произведения Том Бойл
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Говорячи навпростець, або Ставки зроблено
Світає. Сонце розбитим яйцем заливає Сахель і здіймається вгору звідти, де зупинилось напередодні, – обпікаючи, спопеляючи та висмалюючи життя з усього, до чого здатне дотягтися. Некрофаги та нічні рептилії ховаються по норах, а здоровенні вухаті грифи облітають рівнину, перевіряючи, що саме ті не доїли. Камені розжарюються, збільшуючись в об’ємі, хирляві чагарники глибше закопуються в пісок, а мімози розкривають своє листя, мовби парасольки. До восьмої ранку омлет готовий.
Мунґо Парк нерухомо лежить горілиць, спостерігаючи, як незнана багатонога комаха наосліп нарізає кола по стелі його намету. З тієї ночі, коли він «здійснив спробу втекти», його справи погіршились. Тепер на вході до шатра щоночі куняють шестеро вартових, а пайку води та їжі обрізали наполовину. Йому починає спадати на думку, що, може, зрештою, нічого й не вийде і він просто лежатиме тут, повільно конаючи, – безстрашний першовідкривач нутра маврського намету. Складе конкуренцію Ледьярду, Лукасу й Гоутону в боротьбі за право стати синонімом хвалька та невдахи. І ніколи більше не побачить ні Ейлі, ні матері, ні любих серцю берегів Ярроу.
Як раптом полог відхиляється, і до намету заходить Джонсон. У руці він тримає бурдюк із водою – такі роблять із козлячої шкіри і в цих краях називають гвербами. Мандрівник лежить, де й лежав: мучиться лихоманкою, кишить філяріями, шлунок зсохся, сфінктер зяє, а очі заледве виходить підняти. Він змарнілий, виснажений, смердючий і, як ніколи, далекий від будь-якої надії. Джонсон опускається навколішки біля нього та встромляє тому до рота шкіряний сосок бурдюка. Губи Мунґо присмоктуються до струменя, а пульс прискорюється. Це вода, прохолодна та чиста, зачерпнута з пливунних, пористих глибин землі. Вона живить цибулинки волосся, робить твердішими нігті та спонукає його крихкі кості нестямитися від радості. «Я врятований!» – хекає він, а потому блює.
– Усе гаразд, містере Парк. Не треба поспіху – це все для вас…
– Що? – Його очі пожовкли та взялися кіркою, щоки позападали, а борода перетворилася на ігровий майданчик для кліщів, бліх, вошей і гнид.
– Ви все правильно розчули. Їхній верховний шакал звелів принести вам ось цей бурдюк, а потому ще й молока із кускусом.
– Молока? Із кускусом? – Джонсон міг із тим же успіхом оголосити, що подано хагіс, копчену пікшу та суп із баранячої голови. Мунґо переживає перистальтичний шок, а відтак судомно підводиться, не відпускаючи гверби, та обнишпорює очима намет. – Де ж вони? – пихкає він, задихаючись, та з останніх сил спинається на ноги. – Де? Заради Бога, скажи!
Аж тут з’являється хлопчик із дерев’яною мискою. У ній молоко та кускус. Він хоче поставити свою ношу перед мандрівником,