ТОП просматриваемых книг сайта:
Дикий. Гильермо Арриага
Читать онлайн.Название Дикий
Год выпуска 2016
isbn 9786171276949
Автор произведения Гильермо Арриага
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Фуенсанта здиміла. Навіть її найближчі подруги більше не чули про неї. Чи думала вона про мене? Скучала за мною, як я за нею? Чи нашкодив я їй? Фуенсанта розвіялася в далеких канзаських преріях, а я залишився в цій огидній школі, у цьому цементному чотирикутнику без саду, без дерев, який я покинув, уже вигнаний назавжди, закінчивши шостий клас початкової школи, через мої антибітлівські діатриби.
– Слухаю.
– Слухаю.
– Хуан Ґільєрмо?
– …
– Ти мене чуєш, синку?
– …
– Хуане Ґільєрмо, це я, тато. Ти мене чуєш?
– Так, чую.
– Ми телефонуємо з Флоренції, з Італії. Ти не уявляєш, яке це прекрасне місто. У нас із мамою все дуже добре.
– Ти мене чуєш?
– Так.
– Як у вас справи?
– Тату…
– Тут мама питає, чи ви заплатили за світло й за газ, каже, що залишила вам гроші в кухонній шафі.
– Тату, ми намагалися вас знайти.
– А що?
– Сталося дещо погане.
– Що сталось?
– Вам треба повертатися.
– З бабусею все добре?
– Так, з бабусею все добре… Вам треба повертатися.
– Але що сталось?
– Карлос.
– Що Карлос?
– …
– З твоїм братом усе добре?
– Ні, не добре.
– Де він?
– …
– Синку, відповідай же. Мама тут поряд, вона хвилюється.
– …
– Хуане Ґільєрмо, ти мене чуєш?
– Повертайтесь, я тут поясню.
– Кажи зараз, що сталося з братом?
– …
– Відповідай же.
– Його вбили.
– Що?
– Карлоса вбили.
– …
– Тату, вам треба повертатися.
– Це ти жартуєш. Чи не так?
– Ні, тату, Карлос помер.
– Ні, це неправда.
– Його вбили шість днів тому. Нам довелось поховати його.
– Не може бути. Хто його вбив?
– Ну вертайтесь же, будь ласка.
– Що сталося? Кажи ж.
– Я тут поясню, приїздіть же. З бабусею погано.
– Ми постараємось приїхати якнайшвидше.
– …
– Це не жарт?
– Ні, тату.
– Мама плаче. Це точно?
– Точно, тату. Карлос помер. Вертайтесь же.
Аборигени одного австралійського племені вірять, що, коли людина помирає, вона вирушає на захід, до сонця, яке сідає на горизонті. У вечоровому промінні мертві переходять до своєї остаточної ночі, долаючи міст між світлом і темрявою. За винятком дітей. Умирущі діти помирають