ТОП просматриваемых книг сайта:
Нарцис і Ґольдмунд. Герман Гессе
Читать онлайн.Название Нарцис і Ґольдмунд
Год выпуска 1930
isbn
Автор произведения Герман Гессе
Жанр Зарубежная классика
Издательство OMIKO
Його товариші вдавали перед дівчатами героїв, хизувалися латинськими приказками, вставляючи їх у розмову. Всі троє, здавалося, користувалися прихильністю служниці, вони раз у раз підходили до неї зі своїми дрібними незграбними пестощами, найніжнішими з яких був боязкий поцілунок. Складалося враження, що вони чітко знали, що їм тут дозволялося. І оскільки вся розмова мала відбуватися пошепки, це виглядало досить кумедно, та Ґольдмундові так не здавалося. Він тихо сидів, зіщулившись на підлозі, втупившись у полум’я каганця, не промовивши жодного слова. Іноді він ловив дещо пожадливим боковим зором якісь доторки, якими обмінювалися інші. Він остовпіло дивився поперед себе. Хоч найбільше йому хотілося поглянути на малу з косами, та саме це він собі забороняв. Але кожного разу, коли його воля слабшала і його погляд, ніби заблукавши, зупинявся на тихому привабливому дівочому личкові, він непомильно наштовхувався на її темні очі, прикуті до його обличчя, вона дивилася на нього, мов зачарована.
Минула, мабуть, година – ще ніколи одна година не здавалася Ґольдмундові такою довгою – латинські вирази й пестощі учнів вичерпалися, запанувала тиша, всі були трохи збентежені, Ебергард почав позіхати. Тоді служниця нагадала, що час іти. Вони повставали, усі подали служниці руку, Ґольдмунд останнім. Потім усі подали руку молодшій, Ґольдмунд останнім. Потім Конрад першим поліз через вікно, за ним Ебергард і Адольф. Коли Ґольдмунд теж намагався перелізти, чиясь рука спробувала його затримати. Він уже не міг залишитися; щойно опинившись надворі на землі, він несміливо озирнувся. З вікна нахилилася юнка з косами.
– Ґольдмунде! – прошепотіла вона. Він зупинився. – Ти прийдеш іще коли-небудь? – запитала вона. Її сором’язливий голос був, як подих.
Ґольдмунд похитав головою. Вона простягнула свої обидві руки, взяла його голову, він відчув тепло маленьких рук на своїх скронях. Вона нахилилася так низько, що її темні очі опинилися прямо перед його очима.
– Приходь! – прошепотіла вона, а її рот доторкнувся до його губ у дитячому поцілунку.
Швидко побіг він за іншими через присадок, перебрався, провалюючись, через грядки, вдихнув запах вологої землі та гною, роздер руку об кущ троянд, переліз через паркан і подався слідом за іншими з села й до лісу. «Більше ніколи!» – наказувала йому воля. «Завтра знову!» – благало, схлипуючи, серце.
Ніхто не трапився назустріч нічним гульвісам, вони безперешкодно повернулися до Маріяброну, через струмок, через млин, через подвір’я з липами й таємними стежками по піддашках та через розділені колонами вікна до монастиря й далі в спальню.
Вранці довелося штурханами будити довготелесого Ебергарда, так міцно він спав. Усі вони вчасно були на заутрені, за сніданком і в аудиторії; але Ґольдмунд мав поганий вигляд, настільки поганий, що отець Мартін