Скачать книгу

href="#n_8" type="note">[8] є тут вельми доцільною.

      Щодо цієї передмови, то читач повинен дивитися на неї як на висловлення поглядів і задумів автора, який вдався до цієї літературної спроби, не сподіваючись на те, що йому пощастить повною мірою досягти поставленої мети. Навряд чи потрібно зазначати, що він не має наміру видавати містера Темплтона за особу, яка реально існує. Втім нещодавно якийсь анонімний автор зробив спробу написати продовження «Оповідей шинкаря»[9]. У зв’язку з цим можна припустити, що ця посвята вважатиметься такою самою містифікацією і звабить дослідників іти хибним шляхом, змушуючи їх думати, що перед ними – витвір нового шукача успіху.

      Після того як більша частина цього роману була завершена і опублікована, видавці, які вважали, що книжка матиме успіх, не погоджувалися з тим, щоб роман вийшов як анонімний твір. Вони переконували, що книжку не можна позбавляти тієї переваги, якої надає їй авторство творця «Уеверлі». Автор не дуже наполегливо опирався їхнім умовлянням, позаяк він почав думати (разом з доктором Вілером з чудової повісті міс Еджворт «Спритність»[10]), що «хитрощі, додані до хитрощів», можуть покласти край терпінню поблажливої публіки, яка може запідозрити, що автор нехтує її прихильністю. Тому книжка з’явилася просто як один з романів «Уеверлі», і було б невдячно з боку автора не зазначити, що її прийняли так само прихильно, як і попередні його твори.

      Примітки, що можуть допомогти читачеві краще зрозуміти характер єврея, тамплієра, капітана найманців – або, як їх називали, вільних товаришів – та ін., подані у стислій формі, адже будь-які відомості з цієї теми можна знайти у книгах із загальної історії.

      Той епізод роману, що мав успіх у багатьох читачів, автор узяв зі скарбниці старовинних балад. Я маю на увазі зустріч короля з ченцем Туком у домівці цього веселого відлюдника. Сюжет цієї оповіді як такий можна зустріти у всі часи та в усіх народів, що намагаються перевершити одне одного, описуючи подорожі перевдягненого монарха, який, з цікавості або заради втіхи спускаючись у найнижчі прошарки суспільства, переживає пригоди, цікаві для читачів або слухачів через суперечність між саном короля та його зовнішнім виглядом. Східний оповідач розказує про мандрівки перевдягненого Гаруна ар-Рашида[11] і його вірних слуг, Месрура і Джафара, нічними вулицями Багдада; у шотландській легенді розповідається про подібні пригоди Якова V, який під час таких подорожей прибирав ім’я пана Баленгейха, побідно до того як володар правовірних, коли бажав зберегти інкогніто, був відомий під іменем Іль Бон-докані. Французькі менестрелі також не обійшли увагою цю знамениту тему. Повинні існувати норманські витоки шотландського віршованого оповідання «Rauf Colziar», у якому Карл зображується як убогий гість вугляра. Інші подібні твори немовби наслідують згадану повість.

      У старій добрій Англії існує безліч таких народних балад. Вірш «Староста Джон», згаданий єпископом Персі[12] у книзі «Пам’ятки

Скачать книгу


<p>9</p>

Втім нещодавно якийсь анонімний автор зробив спробу написати продовження «Оповідей шинкаря» – цикл із 6 романів, що виходили трьома серіями («Пуритани», «Единбурзька в’язниця», «Ламермурська наречена», «Легенда про Монтроза» та ін.) й містили оповіді, нібито зібрані й опубліковані двома шкільними вчителями. Наприкінці 1819 р. З’явився новий випуск цієї серії – підробний, що спростувати було нелегко, бо автор «Уеверлі» зберігав інкогніто. Причиною інциденту була конкуренція між двома видавничими домами.

<p>10</p>

«Trick upon trick» у Скотта, «sham upon sham is too much for any man» у Марії Еджворт (1767–1849), ірландської письменниці, яку Скотт особливо поціновував за вміння зображати звичаї і національні типи своєї країни.

<p>11</p>

Гарун ал-Рашид – каліф Багдада; Месрур – його головний євнух; Джафар – великий візир; володар правовірних – Магомет; історія «Il Bondocani, or the Calif Robber» (robber, англ. – грабіжник, розбійник) з’явилася в серії «Нові арабські ночі» (1812). Про пригоди перевдягненого Якова V (1513–1542), короля Шотландії, Скотт розповів у поемі «Діва озера» (1810).

<p>12</p>

Томас Персі (1729–1811) – єпископ Драмора (Ірландія) і фольклорист, у 1765 р. видав книгу «Пам’ятки старовинної англійської поезії» («Reliques of Ancient Enggish Poetry»), яка кілька разів перевидавалася на зламі ХVІІІ—ХІХ ст.