LITMIR.BIZ

Скачать книгу

моє становище. Я відвернувся лише на якусь мить, не більше, але коли знову повернувся до старого – той зник. На столі він залишив гроші за їжу й папірець, на якому був перелік з десяти імен і телефонних номерів, а далі приписка: «Дякую за трапезу. Ці картопляні чипси у фритюрі були смачні!»

      Містер Каммінґс сьорбнув чаю і продовжив свою розповідь:

      – Я телефонував людям зі списку старого, лише намагаючись з’ясувати більше про нього, але натомість дізнався про секрети Надзвичайного Багатства. Як уже казав, я зневірився, тож ладен був спробувати що завгодно.

      – І ті секрети допомогли вам? – запитав юнак.

      – Ну, роззирніться навколо, – усміхнувся містер Каммінґс. – Без секретів Надзвичайного Багатства я був би нині вже мертвий або намагався б вижити на соціальні виплати.

      – Ви серйозно? – перепитав юнак.

      – Звичайно, – підтвердив містер Каммінґс.

      – То як саме вам допомогло палке бажання? – поцікавився молодик.

      – Воно змусило мене віддатися досягненню успіху, – відповів містер Каммінґс. – Ви не досягнете нічого вартісного в житті, якщо тільки у вас не буде палкого бажання, бо досягнення вимагає зусиль, наполегливості та відданості. Я завжди прагнув достатку, але після того, як втратив свій бізнес, мене охопило палке бажання бути не просто багатим, а страшенно багатим, щоб довести собі та іншим, що я можу це зробити. Мені говорили, що я надто старий, аби починати все заново, що я дурень, куди я взагалі рипаюся, що мені слід якнайкраще розпорядитися тим, що в мене є.

      Так я й зробив – вирішив якнайкраще розпорядитися тим, що в мене було, і скористатися ним для створення багатства.

      – І що ж у вас було? – запитав юнак.

      – Рецепт картопляних чипсів у фритюрі зі спеціями! – вигукнув містер Каммінґс.

      – Ви жартуєте? – спитав юнак. – Який зиск із рецепта чипсів?

      Містер Каммінґс усміхнувся.

      – Я припустив, що він може стати цінним для ресторанів і кафе. Я знав, що цей рецепт користується попитом – кожен, кому доводилось їсти в моєму ресторані, обожнював цю страву, – тож подорожував країною, намагаючись продати свій рецепт. Я пропонував цей рецепт ресторанам безкоштовно, лише за невеликий відсоток від збільшення обсягу продажів картопляних чипсів, приготованих за моїм рецептом. Більшість власників ресторанів сміялися з мене: «Навіщо нам ваш рецепт? – питали вони. – У нас є свої». «Але моя рецептура особлива!» – доводив я. Більшість навіть не куштували моїх чипсів, але я наполягав, бо в мене було палке бажання досягти успіху. Я відвідав понад тисячу ресторанів, доки хтось нарешті не погодився спробувати мій рецепт. Через три роки я уклав п’ять угод, а ще через чотири роки в мене був бізнес, що зробив мене мультимільйонером. Мені було майже сімдесят, але я це зробив. Тож, як бачите, китаєць мав рацію: втрата заправної станції – це найкраще, що відбулося в моєму житті.

      Юнак усміхнувся.

      – Так, це точно!

      – Ви читали «Різдвяну пісню» Чарльза

Скачать книгу